Розділ 6

Аліса : 

Ранкове сонце ледь пробивалося крізь густі крони прадавнього лісу, коли я вже стояла на великій галявині за маєтком. Роса на траві блищала, наче розсипані діаманти, а прохолодне повітря допомагало остаточно прокинутися після нічної пригоди з тіньовим вовком. Я була вдягнена у зручні спортивні штани та вільну футболку, налаштована дуже серйозно. Моє рішення було непохитним: якщо я маю стати ціллю для магічних істот, то я буду зброєю, а не трофеєм.

Брати не змусили на себе чекати. Вони з'явилися на галявині одночасно, рухаючись із тією самою синхронною хижою грацією, від якої в мене досі сироти по шкірі бігали.

Ярослав тримав у руках кілька старовинних книг із товстою шкіряною палітуркою та сувоями, Данило крутив на пальці ключі від машини й весело підстрибував на ходу, а Маркіян просто йшов позаду, накинувши капюшон своєї незмінної чорної толстовки. Після того, як він урятував мене вночі, його присутність більше не здавалася мені похмурою — вона дарувала дивне відчуття абсолютної безпеки.

— Ну що, наше войовниче сонечко, готова до магічного хаосу? — крикнув Данило, зупиняючись за кілька кроків від мене. — Обіцяю, якщо ти випадково спалиш Ярославу його ідеальну зачіску, я поставлю тобі найкраще лате в місті!

— Данило, припини паяцати, — суворо обірвав його старший брат, кладучи книги на великий плаский камінь біля краю галявини. Ярослав повернувся до мене, і його золоті очі звузилися, скануючи мою ауру. — Алісо, твоя сила — це не просто енергія. Ти джерело. Твоя сонячна чиста душа працює як підсилювач для нашої стихії. Оскільки мій лис володіє вогнем, твої емоції в першу чергу розпалюють саме моє полум'я. Сьогодні ми спробуємо зробити це навмисно, але під повним контролем.

Він підійшов ближче. Настільки близько, що я знову відчула цей нестерпно привабливий запах терпкого диму й літнього сонця.

— Простягни руки, — наказав він тихим, глибоким голосом.

Я глибоко вдихнула і підняла долоні внутрішнім боком догори. Ярослав повільно, сантиметр за сантиметром, наблизив свої великі, сильні руки до моїх, але не торкався, залишаючи між нашими шкірами крихітну відстань.

— Закрий очі, — прошепотів він прямо над моїм вухом, і від його гарячого подиху по моїй шиї пробігли іскри. — Згадай вчорашній підпал у парку. Згадай свій страх, який переріс у злість. Знайди це тепло всередині себе і виштовхни його назовні, мені назустріч.

Я заплющила очі. Спочатку в голові був лише шум лісу, але потім я згадала той момент: величезні лиси, мій переляк, нахабні заяви про пророцтво і те, як сильно мені захотілося поставити цього гордого Альфу на місце. У моїх грудях, прямо біля серця, раптом спалахнув маленький, але дуже гарячий золотий клубок. Я подумки вхопилася за нього і спрямувала його в долоні.

— Добре, сонечко, я відчуваю це, — почувсь тихий, напружений голос Ярослава.

Я розплющила очі й ахнула. Між нашими долонями, не торкаючись шкіри, закрутилася справжня мініатюрна буря з чистих золотих та яскраво-рудих іскор. Вони перепліталися, створюючи красиве, живе магічне полум'я, яке зовсім не обпікало мої руки, а лише дарувало неймовірне, затишне тепло. Вогонь Ярослава слухався моєї енергії!

— Неймовірно... — тихо промовив Данило, і я вперше почула в його голосі щире захоплення без жодної краплі іронії.

Данило : 

Дивлячись на те, як золото її душі переплітається з вогнем мого старшого брата, мій внутрішній срібний лис незадоволено закрутився в грудях. Він ревнував! Справжній, дикий лисячий азарт вибухнув у моїй крові. Ярослав завжди отримував усе найкраще як Альфа, але Аліса була пророцтвом для всього нашого клану. І моя магія срібного лиса — магія ілюзій, повітря та хитрощів — теж хотіла своєї порції цього неймовірного сонця.

— Моя черга! — весело вигукнув я, безцеремонно підскакуючи до них і розбиваючи їхній ідилічний вогняний союз.

Ярослав незадоволено рикнув, відступаючи на крок, а його очі спалахнули справжнім лідерським попередженням. Але мені було байдуже. Я схопив Алісу за зап'ястя й різко притягнув до себе.

— Подивимося, як твоє сонечко реагує на срібні хитрощі, — прошепотів я, зухвало посміхаючись їй прямо в обличчя.

Щойно мої пальці стиснули її руку, магія повітря навколо нас збожеволіла. Замість вогню галявину раптово закрутило легким, прохолодним вихором із блискучих срібних пелюсток і магічного пилу. Простір навколо нас завібрирував, і через секунду на галявині замість одного мене з'явилося одразу три абсолютно однакові Данили. Вони оточили здивовану дівчину, синхронно вклонилися і в один голос сказали:

— Ну що, сонечко, вгадаєш, де твій улюблений пухнастик?

Аліса спочатку розгублено озиралася на моїх двійників, але потім її аура знову спалахнула яскравим золотом. Вона примружила свої красиві очі, прислухаючись до чогось всередині себе. Нам не вдалося її обдурити — її сонячна енергія чітко бачила справжнє життя. Вона впевнено розвернулася до центрального клона, підійшла і з усієї сили наступила мені своїм кросівком на ногу.

— Ой! — зойкнув я, і дві інші ілюзії миттєво розтанули в повітрі, як дим. Я застрибав на одній нозі, хапаючись за забите місце. — Ну за що? Я ж любячи!

— За те, що заважаєш тренуватися, лисячий фокуснику, — зухвало пирхнула Аліса, але на її губах нарешті з'явилася перша щира, весела посмішка. Вона повернулася до Маркіяна, який усе це час мовчки спостерігав за нами від дерева. — Маркіяне, а твоя магія землі як працює з моїм «сонцем»?

Похмурий молодший брат повільно зняв капюшон. Його золоті очі дивилися на дівчину з глибокою, тихою повагою.

— Моя магія захищає, Алісо, — глухо відповів він, роблячи крок вперед. — Коли ти поруч, земля під моїми лапами стає міцнішою за будь-який щит. Тобі не потрібно вчитися воювати самотужки. Твоє завдання — світити. Наше — оберігати це світло.

Ярослав підійшов до нас, і його обличчя знову стало серйозним. Він поклав руку на плече Маркіяна, дивлячись на Алісу: