Розділ 4

Аліса : 

Моя перша ніч у лисячому лігві пройшла в бойовій готовності. Кімната на третьому поверсі виявилася величезною, з ліжком під балдахіном і панорамними вікнами, що виходили на густий прадавній ліс. Наші зграйні аристократи справді привезли мої улюблені книги та розвісили мій скромний одяг у розкішну гардеробну. Але замість того, щоб насолоджуватися комфортом, я забарикадувала двері важким кріслом і просиділа до світанку, розробляючи план помсти. Якщо вони думають, що «сонячна дівчина» — це тиха покірна лялька, то вони глибоко помиляються.

Рівно о восьмій ранку я відсунула крісло, гордо підняла голову і спустилася на перший поверх. З кухні вже доносився неймовірний аромат смаженого бекону, яєчні та свіжої кави.

За великим дубовим столом сиділа вся трійця. Ярослав у білій сорочці з уже знайомим мені ідеальним виглядом переглядав якісь документи в планшеті. Данило, закинувши ногу на ногу, крутив у пальцях срібну ложку, а Маркіян мовчки пив чорну каву, наче похмура скеля.

— О, наше сонечко прокинулося! — першим озвався Данило, розпливаючись у такій чарівній посмішці, що звичайній дівчині точно б підкосилися ноги. — Як спалося на новому місці? Сподіваюся, лисиці вночі не снилися?

— Спалося б краще, якби навколо не пахло дикими тваринами, — холодно відповіла я, сідаючи на єдиний вільний стілець на самому краєчку столу.

Ярослав відкланявся від планшета і пильно подивився на мене своїми палаючими золотими очима.

— Тобі доведеться звикнути до нашого запаху, Алісо. Тепер це твій дім. Снідай, нам потрібно обговорити твої тренування. Магія всередині тебе нестабільна, і вчорашній підпал у парку — лише початок. Ти повинна навчитися контролювати свій вплив на наш вогонь.

— Тренування? — я удавано здивовано підняла брову. — А мене хтось запитав? Знаєте що, любі братики... Я не збираюся грати у ваші магічні ігри. Але раз ви силою тримаєте мене тут, я принаймні вип'ю кави.

Я підсунула до себе великий скляний чайник, у якому Данило щойно заварив фірмовий трав'яний чай із медом для всього клану. Оскільки хлопці відволіклися на чергову суперечку щодо патрулювання кордонів лісу, вони не помітили, як моя рука тихенько нирнула в кишеню худі. Там лежала маленька баночка з пекучим червоним перцем чилі та екстрактом гірчиці — мій особистий арсенал бариста для надто нахабних клієнтів.

Щедрий потік перцю безшумно полетів прямо в їхній загальний чайник. Я легенько збовтала його і з безневинним виглядом налила собі звичайної чистої води з графина.

— Ну що ж, за знайомство, — мило посміхнулася я, піднімаючи склянку.

Ярослав : 

Я відчував, що Аліса занадто легко здалася. Її золота аура зараз не просто світилася, вона буквально іскрилася від прихованих емоцій. Мій внутрішній лис задоволено мружився, розглядаючи її тонку фігуру у великому худі. Вона була неймовірною, навіть коли сердилася.

— Добре, що ти починаєш приймати правила, — спокійно сказав я, беручи свою чашку і наливаючи туди чай, який так дбайливо приготував Данило. — Наш клан забезпечить тебе всім необхідним. Тобі більше не доведеться працювати в тій бідній кав'ярні.

Данило теж налив собі повну чашку, весело підмигуючи дівчині. — Ага, сонечко, тепер ти під крилом найкращих лисів у світі.

Маркіян, який зазвичай не любив чай, під впливом якогось дивного котячого (чи радше лисячого) передчуття, теж узяв собі трохи напою.

Ми синхронно зробили по великому котку.

Наступну секунду кухню великого, розкішного маєтку клану Лисих прошила абсолютна, шокована тиша. А потім...

— Кха! Кха-кха! — Данило першим виплюнув чай назад у чашку, його обличчя миттєво стало червоним, як стиглий помідор. Очі вилізли на лоб, а зі сріблястого волосся, здавалося, ледь не пішов дим. — Що це за отрута?! Води! Дайте води!

Маркіян, мій суворий і непохитний бойовий брат, просто застиг із широко відкритими очима. Він судорожно схопив увесь графин із водою і почав пити прямо з горла, важко дихаючи. Його чорнобурий лис усередині просто вив від пекучого шоку.

Я відчув, як моє горло буквально вибухнуло справжнім лавовим вогнем. Червоний перець чилі в поєднанні з моєю власною вогняною магією влаштував у моєму роті справжнє пекло. Мої золоті очі спалахнули чистим полум'ям, а з ніздрів вирвалися маленькі цівки справжнього магічного диму.

Я різко повернув голову до Аліси.

Вона сиділа, підперши підборіддя кулачками, і на її обличчі цвіла найсолодша, найангельськіша посмішка у світі. У її очах стрибали такі шалені, хитрі бісики, що будь-який лис клану міг би їй позаздрити.

— Ой, а що сталося? — з удаваним співчуттям запитала вона. — Чай занадто... гарячий? Кажуть, лисиці люблять гостреньке.

— Ти... маленька... розбишака... — прохрипів Данило, усе ще витираючи сльози від перцю. Але попри біль, у його погляді спалахнув такий шалений, дикий азарт, якого я не бачив у нього роками. Його срібний лис просто шаленів від захвату від цієї дівчини.

Я повільно підвівся з-за столу, впершись руками в дерево. Моє горло все ще пекло, але всередині мене розливалося зовсім інше тепло — гаряча хвиля поваги та шаленого тяжіння до цієї непокірної людини. Вона не злякалася нас. Вона оголосила нам війну на нашій же території.

— Один — нуль на твою користь, Алісо, — тихо, з глибоким горловим ричанням вимовив я, і на моєму суворому обличчі вперше з'явилася справжня хижа посмішка Альфи. — Ти думала, що налякаєш нас цим? Ти лише розпалила наше полювання ще сильніше. Готуйся. Наступний хід за нами.

Аліса лише зухвало пирхнула, встала з-за столу і своєю легкою ходою попрямувала наверх, залишаючи трьох могутніх перевертнів оговтуватися від її першої сонячної диверсії.