Розділ 16: Покер фейс

Коли я повернувся до джерела, Кіра саме віджимала край своєї сорочки,зрадницьки підкреслюючи силует у променях сонця, що пробивалися крізь листя. Вона миттєво зчитала зміну мого настрою. Її аналітичний мозок, який я так старанно намагався вимкнути останні дві години, знову увімкнув свої радари.

— Назаров, — вона підійшла ближче, поки Марк з Алісою сперечалися, хто з них краще вміє пускати «жабники» по воді. — У тебе зараз такий вигляд, наче твої акції впали нижче плінтуса. Чи знову «світ нагадав про себе»?

— Світ просто не вміє без мене функціонувати, Кіро, — я перевів погляд на її губи, на яких усе ще залишався той самий солоний присмак нашого шаленства на капоті. Я максимально розслабив обличчя, повертаючи маску безтурботного мільйонера на відпочинку. — Нічого критичного. Звичайна рутина,тобі нема про що хвилюватися.

— Ти поганий брехун, Дане, — вона злегка звузила очі й торкнулася пальцями моїх грудей, якраз там, де серце все ще калатало від розмови з начальником безпеки. — Коли в тебе «звичайна рутина», твої плечі не стають схожими на залізобетонні плити. Це через Олексія, так?

Я перехопив її маленьку долоню, міцно стиснув у своїй і підніс до губ, цілуючи кінчики пальців.

— Твій Олексій зараз зайнятий вивченням місцевої інфраструктури мотелів, — спокійно збрехав я. — Давай залишимо його там. Ми приїхали сюди відпочивати. Марку! Алісо! Згортайте свою гідродинаміку, нам час повертатися. На вечір у мене для вас особлива програма.

— Особлива програма від Назарова — це завжди або дуже дорого, або дуже незаконно! — реготнув Марк, витираючи руки об штани. — Сподіваюся, цього разу обійдеться без вертольотів.

— Обійдеться, — я підморгнув Кірі, яка все ще дивилася на мене з легкою підозрою. — Тільки закритий пляж, багаття і... кілька нових рецептів від вашого улюбленого бармена.

Кіра

Дорога назад у готель пройшла під акомпанемент шалених історій Аліси про те, як вона одного разу готувала вечерю для якогось міністра, і той ледь не подавився кісткою від доради. Ми всі сміялися, Дан упевнено вів джип, але я відчувала: між його лопатками натягнулася невидима струна. Чоловік, який ще годину тому брав мене на капоті машини з первісною пристрастю дикуна, зараз знову будував навколо себе стіну. І мені це дуже не подобатися.

Коли ми в'їхали на територію готелю,сонце вже сідало за обрій, залишаючи по собі криваво-рожевий шлейф. На ресепшені було дивно тихо. Навіть надто тихо для п'ятничного вечора в розпал сезону.

Марк і Аліса пішли до свого номера переодягатися, а Дан повів мене до бічних сходів, що вели напряму до його приватного крила.

— Кіро, йди до мого пентхауса, — він зупинився біля дзеркальних дверей, передаючи мені електронну картку-ключ із золотим тисненням. — Мені треба заскочити в кабінет до Артура на десять хвилин. Закрити пару паперових питань, щоб нас ніхто не турбував під час вечері.

— Паперових питань? — я підкинула брови, крутячи картку в пальцях. — Назаров, ти ж казав, що тобі плювати на звіти й акції, поки ти зі мною.

— Мені й зараз на них плювати, — він підійшов упритул, обхопив моє обличчя долонями й поцілував так глибоко і владно, що в мене знову підкосилися коліна. — Але іноді треба прибрати сміття, щоб воно не псувало краєвид. Йди я скоро буду.

Він розвернувся і швидким, широким кроком попрямував у бік адміністративного крила. Його сорочка була злегка припорошена рудим пилом заповідника, але йшов він так, наче за ним рухалася ціла армія особистих охоронців.

Я піднялася на верхній поверх. Пентхаус Данила виявився величезним скляним кубом, який буквально завис над морем. Тут пахло дорогою шкірою, дорогим тютюном і чистотою. Величезна тераса з власним басейном-інфініті виходила прямо на відкриту воду.

Я підійшла до скляного панорамного вікна, збираючись нарешті увімкнути свій телефон, який весь цей час лежав у кишені шортів. Екран блиснув але жодного повідомлення від Олексія. Взагалі нічого. Останній дзвінок був три години тому.

«Це дивно, — подумав мій внутрішній аналітик. — Людина, яка обривала телефон сорок разів на добу, раптом затихла.

Я підійшла до краю тераси й подивилася вниз, на під'їзну алею готелю. Біля центрального входу стояло дві машини з тонованим склом, які точно не належали звичайним туристам. А поруч із ними, у світлі ліхтарів, я помітила знайому фігуру у важких туфлях і пом'ятій сорочці.

Олексій. Він стояв поруч із якимось чоловіком  сірому костюмі, який тримав у руках товсту шкіряну папку з документами, і активно тикав пальцем у бік головного корпусу готелю.

У мене всередині все похололо. Мій колишній не просто не поїхав. Він привів сюди когось, хто мав повноваження зруйнувати цей ідеальний шматочок раю, який Дан збудував для нас обох. І зараз Назаров ішов прямо в цю пастку, намагаючись захистити мене.

Мій мозок, який дві години тому повністю відключився від передозування ендорфінів та гарячого металу під моїми стегнами, увімкнувся за частку секунди. Олексій привів перевірку. Причому не просто київських аудиторів, а регіональне керівництво структури, де у нього були зав'язки. Він вирішив не просто забрати мене — він вирішив помститися Данилу, показово розтоптати його бізнес і репутацію за те, що його виставили за ворота як паршивого пса.

«Ні, Олексію, — я стиснула зуби, дивлячись на його лисину, що блищала під ліхтарями. — Ти вмієш грати в судах, але ти поняття не маєш, що таке справжній кризовий менеджмент».

Я кинулася до телефону Дана, який він необачно залишив на журнальному столику в пентхаусі. Звісно, на ньому стояв графічний ключ. Але я надто добре пам'ятала, як його довгі засмаглі пальці змальовували швидку «Z» на екрані, коли ми відпливали з лагуни. Один рух — і телефон розблоковано.

Я швидко знайшла в контактах Олену, його асистентку.

— Даниле Олександровичу? — її голос у слухавці прозвучав моментально, з чіткими нотками тривоги.

— Це Кіра, — відрізала я, переходячи на свій найжорсткіший, «директорський» тон, яким зазвичай звільняла некомпетентних фінансистів. — Олено, слухайте мене дуже уважно. Воронов стоїть на центральному вході з обласним чиновником. Вони привезли документи,якщо вони зайдуть через головний хол, почнеться паніка, гості знімуть це на відео, і завтра акції вашої холдингової компанії впадуть на п'ятнадцять відсотків ще до відкриття торгів.