4.3

Замість епілогу:

Бути мамою немовля у майже сорок років – це відстій. Я втомлена, весь час хочу спати і трохи часу на самоті. 

- Марк, я не виводжу. Треба тайм аут, - прямо говорю своєму чоловіку.

На кухні гора немитого посуду, на моєму одязі й волоссі частина прикорму, сина на силу нагодувала, відмила, змінила підгузок і віднесла до манежа. Він в гарному настрої, йому б зараз погратись, а в мене вже скоро око сіпатиметься.  

- Ок, чую. Мені треба зганяти на роботу, але до обіду можу взяти малого на себе. Тобі вистачить чотирьох годин чи викликаємо няню?

- Думаю, що вистачить, але краще підстрахуватись.

- Добре, я домовлюсь. Відпочивай, люба.

Марк цілує мене у скроню, потім в губи і йде в дитячу до сина.

Я ж натомість приймаю ванну, роблю свої улюблені масочки, сушу й вкладаю волосся, гарно вдягаюсь і йду пити каву у сусідню кав’ярню. Повертаюсь додому через годину у гарному настрої. Заходжу в дитячу і бачу, як чоловік грається з синочком. 

- Мої чоловіки, я так за вами скучила, - цілую своїх рідних і доєднаюсь до гри.

Знаю, що життя ще не раз мене здивує – змінами в мені самій (цікаво, якою я буду в п’ятдесят, чого хотітиму, про що мріятиму), змінами в Марку й дорослішанням сина. Світ не передбачуваний і мінливий, до всього не підготуєшся, не сплануєш заздалегідь й не відмітиш у щоденнику. Чи страшно мені? Мабуть. Усі щасливі люди бояться втратити своє щастя. Та разом з тим, я знаю, що те життя яке я маю, я обрала і створила самостійно, отже все в моїх руках. Бути коханою і щасливою – це вибір, і я його зробила. Полюбила себе і змогла полюбити чоловіка поруч з собою, подарувала йому емоції, ніжність і тепло й отримала натомість те саме. На зараз цього більш ніж достатньо, а далі подивимось.