Розділ 2. Доведи, що я особлива

Пройшло 7 років.

Чому він не пише? Жодного бісового повідомлення за два дні. Ігор – це ігнор, давно вже слід було визнати. Саме такі наші взаємини. Але я сама у тому винна, бо все почалось не правильно. 

Святкували день студента в холі гуртожитку всім гуртом, весело. Коменда дозволила музику і,  навіть, алкоголь. Староста про все з нею по тихому домовився під свою відповідальність. Тож намічалась грандіозна вечірка для своїх і їх друзів, а ще друзів друзів.

Я не хотіла йти. Ну й що з того, що це останній день студента перед випуском? Пф, всього лише ще одна п’яна вечірка за вже п’ятий рік навчання. Але сусідка запросила свого хлопця в нашу кімнату для усамітнення і мені просто не було куди діватись. Ненавиджу коли вона так робить, ще й без попередження, а лише ставить перед фактом. Але їй все одно, можуть зайнятись справою і при мені, вона сама так сказала. Тому вибору я не маю. Гарненько вбралась і спустилась в хол. Там вже було багато моїх знайомих по гуртожитку й універу, загалом. 

Я з усіма віталась, проте надовго не затримувалась. В холі створили напівтемряву й засвітили неонові ліхтарі. Прикольно. Ні на кому конкретно не зупиняючи погляду, я тусувалась і пила слабоалкоголку з пляшки. Аж раптом я побачила його – предмет моїх мрій – Ігор Цебровський. Привабливий шатен, зірка факультету і, звичайно, бабій. Та останнє мене не дивувало й не відвертало від нього. Навпаки, саме його доскональність й недосяжність – подобались мені найбільше. Я знала, що між нами ніколи нічого не буде, - він мене просто не помічає в коридорах нашого університету, і від того мої дівочі мрії не мали кордонів. Я могла придумувати будь які сюжети наших стосунків у своїй голові і вони весь час були досконалими. Проте я й уявити не могла, що цьому вечору судилось стати доленосним в моєму житті. Вечір, коли мрії стають реальністю. 

Незбагненним чином, ми опинились в одній компанії людей, які вирішили усамітнитись в більш тихій місцині – в кімнаті одного зі знайомих. Людей було не багато, ми вирішили зіграти в пляшечку і при його ході, вибір впав на мене. В душі я пищала від щастя, бо це був шанс відчути його губи в реалі. І скажу я вам, це виявилось навіть приємніше, ніж я уявляла. 

Та чи могла я тоді повірити, що це не кінець вечора? І я б ніколи не повірила, що Ігор мною зацікавиться. Але це сталось. Хлопці розпалили кальян і я вперше спробувала цю розвагу. Нічого особливого, але й не гидотно. 

Я почувалась легко й не вимушено, а це буває рідко, тому просто насолоджувалась цим вечором. А ще більше, насолоджувалась увагою Ігоря. Не могла повірити, що все це відбувається зі мною.

Ми сиділи поруч, дуууже близько один до одного і приймали участь в спільній розмові й курінні кальяну. Він демонстративно не змінював мундштук після мене і звабливо мені посміхався при цьому. Потім він сказав, що хоче покурити щось міцніше і спитав чи не піду я з ним на балкон. Я погодилась, от тільки нагадала, що балкони в нашому гуртожитку відсутні. Він сказав, що щось придумаємо і ми разом пішли під тихі смішки декого з компанії. Я не звернула на те уваги, бо все це не мало значення. В животі пурхали метелики, низ живота солодко тягнуло лише від його доторку до мене, а в голові була така легкість, що хотілось радісно сміятись. Та я лише посміхалась і йшла поруч з ним. 

Як тільки ми вийшли з кімнати й опинились в темній частині коридору, він притиснув мене до стіни і поцілував з диким натиском, ніби мріяв про це цілий вечір, або як я кілька років. Пристрасть охопила мене і я забула про все на світі. Не пам’ятаю як ми опинились на іншому поверсі в чиїйсь кімнаті, як він зняв мої трусики й розстібнув свої штани. Пам’ятаю лише те, що це було дивовижно, краще за всі мої еротичні фантазії. Він любив мене так палко, що ліжко скрипіло від його рухів на мені.   

А потім він взяв мій номер і обіцяв подзвонити і запросити на побачення. Після цього ми почали бачитись на регулярній основі. Так я стала дівчиною Цебровського.