Від автора

Замість прологу...

Усе почалось з ненаписаного коментаря до роману* авторства Лоре Леї. Я подумала, от би мені цю книгу прочитати у 20 років - скільки помилок й не правильних виборів я б уникла. І вже зібралась про це написати, поділитись враженнями, почути у відповідь від інших читачок щось схоже …. І зупинилась. Бо правда в тому, що у 20, я б не взяла з цієї історії тих висновків, які беру зараз у 35. У 20 я б злякалась від цієї історії, я б плекала свій страх стосунків, або ж стала цинічним стерво, бо «всі чоловіки козли (саме це я б прочитала між рядків) і нащо витрачати на них свій час». А ви чоловіки не такі (тож продовжуйте читати далі, якщо ви вже почали), ви так само, як жінки шукаєте себе і своє місце у цьому житті. 

Отак замість коментаря, з’явився короткий любовний роман, в основі якого моє бачення того, як змінюється з віком жінка і її ставлення до стосунків. 

Ім’я нашої героїні – Аня (могло б бути будь яке, просто час цього імені в моїй творчості настав, тому героїню зватимуть саме так). Ми пройдемо разом з нею три семирічні цикли і побачимо її у віці п’ятнадцяти, двадцяти двох і двадцяти дев’яти років. Подивимось, як зміниться її сприйняття чоловіків та кохання загалом. На наших очах вона відіграє усі ролі трикутника Карпмана і, сподіваюсь, таки з нього вийде. 

Хтось впізнає себе у цій героїні, а хтось скаже що то маячня. Хтось прожив ці три етапи свого часу (хіба що в іншій послідовності й в іншому віці), а хтось застряг на одному і проживає його повсякчас. Хтось пройшов подібний шлях з одним партнером, дорослішаючи разом з ним, а хтось, зустрів тих чоловіків, які відповідали певному життєвому етапу. В будь якому разі, чомусь я впевнена, що в Ані ви впізнаєте себе. 

А собі двадцятирічній, я б порадила не боятись помилятись, жити й приймати рішення без фаталізму, немов кожен вибір це життєвий вирок. З рештою, саме помилки і кризи, сміливі рішення і чесність із собою приводять нас туди, де ми й не мріяли опинитись.
 

*****

* - мова йде про роман "Не кажи нікому"