27. Завдання для Колючки

— Читай, вголос, — наполягає в очікуванні Акація, відтираючи щоку вологою серветкою.

— Оближіть палець Акації, немов ви їсте чупа чупс, — мабуть він не так переймався, якби то дійсно був палець кучерявої. За спиною почулося злісне «хе-хе-хе» від їхніх спонсорів.

— Ну що, аміго, розклад такий: бачиш дідка? — замовник вказав на чоловіка похилого віку, який сидів на лавці біля фонтану. — Ось це твоя головна ціль, тут без варіантів.

Колючка витріщається на Акацію, шукаючи в її очах підтримки. Дівчина посміхається і лише повторює слова, які він казав трохи раніше:

 — Бажання клієнта — закон.

Хлопець обрав для себе зрозумілу тактику: довго не уламувати, зробити потрібне і одразу накивати п'ятами. Повільно наблизившись до чоловіка, він завів розмову. Молодь, яка за цим спостерігала, не могла розчути, про що була та розмова. Акація затамувала подих. Обриваючи розмову хлопець рідко хапає старого за великий палець і облизнувши його кілька разів — одразу тікає. Шокований чоловік пенсійного віку кидає лайку йому в спину, а кучерява з хлопцями захоплено зустрічає його оплесками.

 — Та ти просто дракон, — реготав один з них.

Тепер була черга Акації, але юнаки її зупиняють:

— Ви прикольні диваки. Не знаю, на що ви збираєте там гроші, але ми дамо вам те, що ви хочете. Заслужили.

В неї аж очі засльозилися, коли вона зі спокійною душею поклала гроші в рюкзак.

Один зі хлопців-спонсорів заговорив до кучерявої, чим дуже здивував дівчину:

— Шкода, що ти не сама. Я б взяв твій номерок. Але чесно дізнатися — ви хороша пара.

Акація з Колючкою ніяково перезирнулися:

— Е-е-е, ні. Ми не пара.

Діставши ручку, дівчина швидко шкрябає на долоні хлопця номер свого телефону. Колючка хмикнув. Дати номер, які дурниці, як банальщина.

До ветеринарної клініки їх вів той самий маршрут. Цим двом нарешті вдалося почати більш-менш привітну бесіду, що відчувалося незвично. Хоч дівчина не забула те, що сьогодні зробив Колючка біля магазину пластинок. У голові повисло питання, чому він так вчинив, але дівчина не осмілилась запитати. Нехай поки так. Якщо він комусь і має пояснювати свій вчинок, так це тільки Мишці. Акація вирішила лишитися при думці, що однаково його недолюблює.

— Може нам варто їм зателефонувати?

— Думаєш їм підфартило так само як нам? Якщо так, то Нудик б вже зателефонував хвастатись.

 — І що нам робити?

— Чекати.

Дорогою назад можна було спокійно насолодитися прогулянкою містом, роздивитися все і не переживати за гроші, які давно знайдені лежали на дні рюкзака Акації. Шатенка помітила вивіску «колодязь бажань» і вказала на неї.

— Давай сходимо?

Хлопець похитав головою, але потім зрозумів, що це краще ніж сидіти:

— Ну окей, але потім ми телефонуємо друзям і дивимось, як вони лажають.
Підійшовши до колодязя, дівчина почала шукати дрібні монети по кишенях. На дно впали п'ять, п'ятдесят і десять копійок, а разом з ними — три загаданих бажання. Колючка теж щось загадав, а потім обдарував дівчину осуджуючим поглядом:

—Ти б ще всю копілку туди висипала.

 Коли він написав своєму дружку, то виявилося, що Мишка і Нудик не потребують допомоги — хочуть справитися зі своєю задачею самі.

Колючка вирішив, що в нього є інші справи і покинув свого тимчасового компаньйона. Акація повернулася до клініки, чекаючи на дзвінок від Мишки.  

 Їй не хотілося дзвонити першою, адже раптом вони нічого не назбирали? Не хотілося аби подруга відчула себе аутсайдером. Колючка пообіцяв, що теж не телефонуватиме, але хто його зна? Сівши на гарячі сходинки, дівчина зітхнула. Вона вирішила трохи почитати, але сонце пекло, а нові думки знову не покидали її голову.