22. Очікування

Акація неспокійно сиділа на місці. Після сцени на вулиці вона вже не могла думати ні про що інше. Сіро очі уважно дивилися у велике вікно в надії побачити Мишку. Вона ж не могла піти надовго? Всередині все кипіло, дівчина це просто так не полишить. Ніхто не має права навіть пальцем зачепити її ліпшу подругу! Акація по своїй натурі була злопам'ятна, тому щирого «я тобі пробачаю» від неї не дочекаєшся. Якщо ти таку людину образиш один раз — більше вона тебе ніколи до себе не підпустить. Пластинка, яку увімкнула дівчина з каси, вже грала по третьому колу. Це дратувало.

— Та скільки можна… — пробурмотіла дівчина й дістала з рюкзаку книгу Джо Джо Моєс, яку носила всюди з собою. Минуло багато часу, а вона все ніяк не може її дочитати. Погляд бігає по сторінках, а голова ніяк не може сконцентруватися на прочитаному. Шатенка пробігається ще раз по буквам, а потім здаючись дивиться у вікно. Чи не наближається раптом подруга? Купу дівчат і ні одна з них Мишкою не була. Після кількох нових прочитаних сторінок вона піднімала погляд, але розчаровано опускала його назад до книги. Там її не було. Книга не відволікала дівчину, бо все про що вона могла думати — це принижена подруга.

Як вона там? Ці двоє наскільки довго були друзями, що життя одної автоматично перетворювалося в життя іншої. Це було одне життя на двох.
Дружба — складне мистецтво. Є багато цитат про любов, що це неймовірно складно. Але дружба, по правді — не легше. Зараз у Акації були думки лише про це, що ж на неї чекає? І як там зараз почувається Мишка? В неї було бажання ще раз передзвонити їй, але ж якщо та сказала, що скоро прийде, то не потрібно зайвий раз нервувати її.