20. Там, де лунає музика

Атмосфера крамниці спокусила нас зайти. Опинившись там, я дуже здивувалася побаченому. Скільки старих пластинок і касет! У такій кількості ми їх ще не бачили, хоча  у Акації дома було скільки касет з старими піснями, що в них могла б потонути десятирічна дитина. Ми могли б їх всі переслухати, якби тільки було на чому. Мені вистачало грошей, щоб дозволити собі одну. Мене завжди приваблювали такі речі і можливість мати пластинку з хорошим джазом — неймовірна. Обожнюю джаз, він ніби нагадує мені про минуле життя, яке я не пам'ятаю, але до нього так хочеться повернутися.

— Навіщо ти її взяла? В тебе ж немає на чому це слухати. Ти хоч чула цю пісню? — запитує подруга, адже пластинка занадто дорога, аби її потім не слухати.

Ні, я її не чула. Ні, я не маю на чому її послухати. Але бачу, що можна це зробити тут, а потім просто лишити на пам'ять. Добре, згодиться. Я підходжу до дівчини на касі і прошу увімкнути мою пластинку. Вигляд в неї доволі флегматичний, продавчиня бере пластинку і через кілька секунд ми чуємо мій відбірний джаз. Я ніби опинилася в ресторанчику 50-60х. Маленька машина часу. Ми багато часу були разом, одинадцять років таки про щось свідчать. Занадто добре знаємо одна одну. Проте, це місто і поїздка, ніби відкриває наші нові грані. І я не знаю наскільки вони мені подобаються і чи подобаються взагалі.
Сюди приходили не лише для того, аби щось купити. Хтось приходив, щоб просто послухати пластинки і попити каву, або гарячий шоколад. Зараз і ми почувалися цими поціновувачами музики, хоча за неї ми заплатили. І не мало. Як же я насолодилася цим моментом! Це було так гарно, так атмосферно. Тільки серце однаково смоктав сум. Я думала про Містера Уважність і свою необачну закоханість, яку ніяк не могла відпустити. Він несправжній, Мишко… Тоді чому такі реальні почуття? Побачивши, що є куди встромити зарядний пристрій, я одразу використала цю можливість. Оновила список повідомлень. Їхня кількість була рівна нулю. Як тільки я блокую екран і відкладаю телефон, то чую звук повідомлення. Це змушує телефон знову опинитися в моїх руках. Мені написав Колючка…