12. Нові знайомства та старі спогади

Цього разу мені нічого не снилося. Нічого кращого, ніж Містер Уважність, моя підсвідомість не вигадає. У нашому вагоні помітно впала температура і одна постіль не могла більше зігріти. Я прокинулася від того, що в мене крутило ноги. 

Акація більше не спала зі мною на одній полиці. Вона вмостилася на верхній, мабуть, не хотіла мене будити. У нас всіх сьогодні був нелегкий день. Через стрес, чи може через зміну обстановки, я нарешті змогла проспати багато годин.

 Мама завжди називає мене «кімнатною рослиною». Це і поєднувало нас з моєю найкращою подругою  — не надто міцне здоров'я і низький рівень активності. Якось на канікулах ми зовсім не виходили з дому. Тобто, розумієте? МИ НЕ ПОКИДАЛИ ПРИМІЩЕННЯ! Коли Акація, все-таки вибралася на свіже повітря їй одразу стало зле, потемніло в очах і заболіла голова. Воно виявилося занадто для неї свіжим. От мама й каже на нас «кімнатні рослини». Хотілося мені з цим поперечатися, але правду не приховати. Будь-яку активність відхилено на користь теплої постелі і мелодрам, де в кінці все добре. Ну або хтось вмирає. І ти сидиш, жуєш цукерки або пюре і така: «Дже-е-ек, не вмирай!» Хоча ні, це більш історія Акації. Ніколи не плакала через «Титанік». Я в цей час тащилася від «Винні зірки». І така: «О ні, Огатусе!»

Прокинувшись, я закуталась у простирадло, хоч і розуміла, що все це дарма. Дивний стук. Поглядом шукаю джерело шуму. Це був клятий Колючка! Помітивши мене, негідник дає жестом зрозуміти, що хоче, аби я підійшла. Яка ж я дурна, що підійшла і не проігнорувала його. 

Але що мені залишалося робити? Я виспалась, телефон розряджено без будь-якої надії це виправити. Перед тим, як я продовжу, вам треба знати чому я так його ненавиджу…

***

Це відбулося минулого літа. Ми вирішили з Акацією разом поїхати на море в гості до її подруги. Потрібно було їхати шість годин електричкою, де доля звела нас із Колючкою. Але навіть у цієї історії є передісторія. 

Коли ми вступили до коледжа, все нам видавалося новим. Правила та обличчя. Хотілося з багатьма познайомитися. Ми одразу шукали всіх, кого побачили в житті, в соціальних мережах. Попри те, що там зазвичай показують кращу половину свого життя, за допомогою сторінки в мережі можна багато чого дізнатися. 

Першим його помітила Акація, адже як ми вже знаємо — вона помічає все. Подруга звернула увагу на нього на репетиції танців до дня міста, і він їй одразу сподобався. Минули місяці і Колючка лайкнув її фотографію. Акація пищала від радості. КРАСУНЧИК ЛАЙКНУВ МОЄ ФОТО! КРАСУНЧИК ЛАЙКНУВ МОЄ ФОТО!

У нього на аватарці стояло його селфі із якимсь товстеньким хлопцем. Справедливо було припускати, що це його аккаунт, адже на фото ближче був він. Акація перейшла на сторінку, щоб подивитися інші фото. Але там виявилися світлини того товстунчика.

— НУ ХТО НА АВАТАРКУ СТАВИТЬ ФОТО ДЕ БЛИЖЧЕ НЕ ВІН. ЩО ЗА ФІГНЯ ВЗАГАЛІ?! — того дня вона так смішно бісилася, що я ледве не вмерла від сміху. Ну ми і вирішили знайти його в друзях товстунчика. Але не було жодного аккаунту з його світлиною, а ім'я ми, звісно, ж не знали. Тоді й наважилися запитати в його друга аккаунт Колючки. 

— Я не можу запитувати, бо це його образить. Стовідсотково я йому сподобалася, якщо він мені лайк поставив. Це повинна зробити ти, бо він може збіситися і не відповісти.

Мене довелося вмовляти довгенько, але врешті-решт погодилася.

Написала я йому і наш діалог був приблизно таким:

Я: Привіт, а можеш сказати, що за хлопець з тобою на аватарці?

Т: Привіт. А нащо тобі?

Я: Він сподобався моїй подрузі. Можеш сказати?

Т: Не скажу. Секрет. Може він не хоче, а я скажу. Що за подруга?

І тут почалося саме цікаве. Не буду ж я вказувати на себе ? Тому ми вигадали такого персонажа, як Таню.

Я: Моя подруга Таня.

Т: Кинь її сторінку. Скажеш ти, скажу я.

Я: Та вона ж соромиться. Не хочеш кидати — не кидай. Я просто хотіла допомогти подрузі.
 

Все-таки він кинув його аккаунт. Виявилося, що ми не могли його знайти, бо на його аккаунті взагалі не було фото. Ми вирішили, що я маю йому написати через фейк. У нас зав'язалася розмова, і я швидко розкололася. Тоді ми почали трохи переписуватися, і я сказала, що він мені сподобався. Як же я про це все зараз шкодую! Ми переписувалися, здається, кілька днів, а потім пішло затишшя.

Повернемося до потягу. Хлопець їхав не від самого початку, тож, коли він зайшов я була шокована. Колючка товаришував з Нудиком, вони теж їхали відпочивати. І так, як ми з ним вже були знайомі, він підсів до нас. Нудика він певне, попросив не лізти у розмову. З ним ми, до речі, тоді вже теж познайомилися. І йому я вже подобалася. Колючка підійшов, але не одразу. Лише тоді, коли Акація заснула на власних колінах.

— З нею все нормально? — він вказав на мою подругу.

Я нервово посміхнулася у відповідь і кивнула, руки почали труситися від хвилювання.

Але потім ми розговорилися. Все було так легко. Думала тоді я. Проте закоханість так задурила мені голову, що я не приділяла жодної уваги Акації. Я була повною, повною дурепою!  Їй доводилося проводити час із Нудиком.