1

P. S. Для тебе М.Є.

-1-

Що найпростіше при розлуці?

Можна позбавитися речей, пов’язаних з тобою. Адже згадки про тебе іноді вибивають грунт з-під ніг. Спалити спільні фото, викинути подарунки. Але, незважаючи на присутність нового кохання  і на те, що з моменту тих загадкових обставин вже минуло вісім довгих років,— невдячна пам’ять кусає злою гадюкою. Вона кличе до совісті та вимагає відчувати безперервне почуття провини перед тобою….

****

У чому краса віртуального листування?

У тому, що відносно легко обмежити спілкування з набридлим персонажем. Протягом певного періоду: день, місяць, рік – залежно від того, як довго зберігається взаємний чи не дуже інтерес. Але часто так буває — вам стає нудно один з одним.

Поступово я навчився відпускати тих, хто більше не потребував мене. Без особливих наслідків, лише з деяким жалем у тому, що далі нам не по дорозі.

Чому ж у випадку з тобою все сталося з точністю до навпаки? Кохання? Перетин паралельних прямих? Космічне тяжіння двох планет? Спалахи зірок чи метеоритні дощі?

Чесно, не розумію…

Напевно, краще назвати цю дивність наших відносин якимось гарним словом, ніж обізвати їх катастрофою.

Так, відчуття «фіналу», після якого «нас більше немає…», виникало неодноразово, особливо через кілька місяців нашого знайомства. Але я з упертою наполегливістю гнав від себе подібні думки, потай сподіваючись, що цього разу все складеться інакше, ніж зазвичай.

Ти мріяла всиновити п'ятьох дітей. Безперечно, хлопчиків, неодмінно зі мною. На запитання «чому не можна народити свою дитину?» ти відповідала, що хочеш подарувати тепло та затишок тим, хто від початку був цього позбавлений.

Хотіла відвідати зимову Фінляндію, помилуватися Північним Сяйвом.

Вивчитися на провідника всупереч волі релігійних батьків. Я, чесно, так і не зрозумів багатьох їхніх вчинків щодо дочки.

Тримаючи мене за руку, зробити стрибок з парашутом.

Справжній факт. Ти була набагато молодшою, але в чомусь сильнішою, наполегливішою, ціліснішою. З тобою було справді захоплююче проводити час у мережі. Ми сперечалися з різних дрібниць, сходячи у більш глобальних питаннях. І через певний час я усвідомив факт того, що потрапив у пастку. Ілюзія реальної присутності тебе у моєму житті. Причому набагато ближче, ніж міфічний віртуальний друг.

Ця історія — про тебе…

Спроба попросити вибачення. Та, напевне, відпустити…