Розділ 10

— Ти хочеш сказати, що вони ще тоді були коханцями? — глянув Артур на есбешника, і Роман ствердно кивнув головою.

— Впевнений. Хоч працівники цього й не кажуть. Але не стали ж вони ними раптово?

Тагаєв зчепив пальці в замок і вперся чолом.

Звістки Роман приніс невтішні. Власник судна Орхан незабаром після тих подій продав гулет і купив яхту. Досить пристойну яхту. А потім разом із братом та коханкою був затриманий владою з великою партією наркотиків.

Наразі всі троє відбувають покарання, чоловікам дали по двадцять років, коханці Орхана шістнадцять. Нею виявилася та сама Настя Нікітіна, яка назвалася його, Артура, рятівницею. Жодних слідів другої Насті на судні виявити не вдалося.

— Там було лише три людини екіпажу, Артуре Аслановичу. Капітан, він же брат власника, та двоє матросів. Вони також проходили як свідки, і там діє програма захисту. Ми, звичайно, могли натиснути, але тоді виникли б проблеми з владою. Так що натиснути не вийшло, а самі хлопці відразу обрали стратегію відмовок. «Нічого не пам'ятаємо, нічого не знаємо». Я намагаюся зараз знайти можливість зв'язатися з кимось у в'язниці, де тримають Нікітіну, але самі розумієте, які шанси. А змусити її говорити тим паче ніяких. І навряд чи вона зізнається, що незаконно отримала від вас винагороду, Артуре Аслановичу. Гроші ваші на яхту й пішли, вона в купчій вказана як пайова.

— Дідько, — Тагаєв з силою опустив кулак на стіл, — і що, на тому кориті більше нікого з персоналу не було?

— А скільки там треба? — знизав плечима Роман. — Капітан та два матроси.

— Ну як? А покоївки, а стюард, а кухарі? Офіціанти, охорона…

— Артуре Аслановичу! — есбешник глянув на нього, як на міського божевільного. — Який стюард? Які кухарі? Звідки? Готував один з матросів, він за сумісництвом кухар. І офіціантка. Одна чи дві, тут уже не розбереш. Прибирали вони ж, та й скільки там тих кают?

— Який у нас вихід? — знову зчепив пальці Тагаєв. Роман пожував губу.

— Опитувати пасажирів, тільки так. Я вже дав доручення дістати списки. У мене ось яка думка виникла, Артуре Аслановичу. А якщо цей Орхан своїх співробітників під виглядом туристів оформлював? Щоб медичну страховку не сплачувати й податки?

— Гарна думка! — подумавши, кивнув Тагаєв.

— Так, тоді легко можна ще кілька чоловік на роботу взяти, а при нагоді їх кинути. Ну при форс-мажорі якомусь, ось як у вас трапився, наприклад. І тоді він ні клятий, ні м'ятий, Орхан. Усі туристи, не докопаєшся. Єдине, з пасажирами проблема.

— З пасажирами? Чому?

— Ну, ті, як захочуть говорити, згадають-не згадають. Не забувайте, міжнародний курорт, і гулет хоча й бюджетний, але це за якими мірками міряти.

— Так і є, — задумливо промовив Артур, — наш системщик у весільну подорож поїхав.

— А я про що. Якщо на гулеті були відпочиваючі-іноземці, нам простіше за місцем найняти детективів. А потім уже самим розмовляти.

— Дій, — дозволив Тагаєв, — тільки щоб був результат. А хіба за списком не видно, чи кількість відпочиваючих відповідає кількості спальних місць?

— То вони іноді каюту капітана для відпочиваючих переобладнують, тут треба всіх шерстити.

— Але якщо Нікітіна вже тоді була коханкою цього Орхана, то вона назвалася іншою Настею навмисне? — Артурові була огидна думка, що він опустився до дівки, якою користувався власник цього гнилого гулета.

— Виходить, що так, — сказав Роман.

— Ти розумієш у чому справа, Ромо, — Тагаєв уперся долонями об стіл, — вона знала про мене речі, які могла знати тільки та Настя, справжня. Інша. Якщо вона, звісно, ​​існує.

— З'ясуємо, Артуре Аслановичу, — Роман підвівся, але Тагаєв його зупинив.

— Стривай, послухай. Поки детективи будуть рити, ти ось що. Прошерсти-но мені сімейку одну. Савицькі. Анастасія — власниця весільного агентства, в якому Аріана планує розмістити замовлення. Вони називають його салон, але за обсягом послуг це агенція. «Три Д». Має дітей, трьох. Трійню, — він виправився, і в Романа округлилися очі. — Так. Батька нема. Мене цікавить хто він.

— Добре, Артуре Аслановичу, — есбешник попрямував до виходу, і Тагаєв гукнув його вже біля дверей.

— Романе!

Той обернувся.

— Тільки дуже обережно. Вона не має нічого знати.

Роман серйозно кивнув і вийшов, а Артур відчинив ноутбук й увійшов до пошти. У вхідних висів лист від салону «Три Д» з посиланням на хмарний диск. Відео обраних Аріаною локацій, яке він попросив. Швидко як вона зорієнтувалася, Анастасія.

Упакувала дбайливо і відправила, варто було йому тільки ступити за поріг.

Це його чомусь особливо дратувало.

А сама на побачення вмотала. Куди там цей бісовий Діма її запросив?

Куди б не запросив, знайти її не проблема. Треба повернутися до офісу і простежити, з цим Артур сам може впоратися, тут не обов'язково підключати службу безпеки.

Листа Тагаєв навіть відкривати не став. Закрив ноутбук, сунув під пахву й пішов до машини. Йому треба на власні очі переконатися, що там за Дмитро і які у них із Анастасією стосунки. Єдине, він не знав, навіщо йому це знати. Але покопатися в собі можна буде згодом. Коли він зробить те, що збирається зробити.