71

— Я спав, але ж це не сон, — прошепотів він гарячково, голосом, в якому хриплість змішувалася з болем і жагою. — Мені боляче, Анно, але мені потрібно це, більше, ніж ти можеш собі уявити...

Анна, піддавшись цьому емоційному вирію, повільно обвила його руками, і всі її попередні сумніви зникли. Він належав їй у цей момент, всупереч усьому — і головному болю, і його розбитому стану, і всім перепонам, що стояли між ними.

Після їхньої близькості, кімната сповнилася тихою довірою. Анна обережно відсунулася від Дмитра, посміхаючись, коли він взяв її за руку.

— Анно, — Дмитро заговорив серйозно, дивлячись їй у очі, — тепер я хочу, щоб ти завжди була поруч. Усюди. Я не хочу більше, щоб ти мала хоч найменші сумніви щодо мене.

Анна примружилася, помітно приховуючи іронічну посмішку.

— Дмитре, — сказала вона, трохи жартівливо, — ну я ж не нянька тобі. Ти дорослий чоловік. Маєш сам розуміти, де правильно, а де ні.

Дмитро кивнув, визнаючи справедливість її слів, хоча в його очах промайнув легкий сумнів.

— Ти права, Анно, — промовив він, нарешті піднявшись, — я справді маю вирішити це сам. Сподіваюся, незабаром усе залагодиться.

Він затримався, ще раз оглянув її, ніби не хотів прощатися навіть на мить. Але вона побажала йому успіху, і Дмитро, відчуваючи себе впевненішим, нарешті залишив її.

Повернувшись додому, Дмитро привів себе до ладу, переодягнувся та одразу зв’язався з адвокатом, щоб дізнатися про стан справ. Адвокат запевнив його, що всі документи готові і процес розлучення офіційно розпочнеться найближчим часом.

З цими думками Дмитро вирушив до лікарні, де його чекали Зоя з Микитою, щоб нарешті провести довгоочікуваний тест на ДНК.

У клініці стояла напружена тиша. Дмитро, злегка здивований, обернувся, почувши впевнений голос Анни.

— Анно, — він спробував згладити ситуацію, — що ти тут робиш?

Анна трохи підняла підборіддя і промовила спокійно, але твердо:

— Ти ж сам казав, що все хочеш контролювати. Тож, можливо, і я буду тут, щоб простежити, як усе відбувається, — вона злегка усміхнулась, але очі залишалися холодними. — Сподіваюся, ти не проти?

Зоя, побачивши Анну, змінила вираз обличчя і втрутилась з саркастичною посмішкою:

— О, яка турботлива сестра. Справжня майбутня золота тітонька, Анно. Чи це просто надмірна цікавість?

Анна не велася на провокацію і відповіла рівно:

— Хтось має наглядати, щоб не було... несподіванок.

Дмитро втрутився, зробивши крок уперед:

— Досить. Ми тут для однієї мети. І якщо Анна хоче бути присутньою, хай так і буде.

Анна кинула короткий, вдячний погляд на Дмитра.

— Чудово, — додала Зоя, зневажливо всміхаючись. — Сімейна ідилія просто-таки.

З’явився лаборант, запрошуючи їх пройти для здачі тестів. Дмитро звернувся до Анни:

— Дякую, що прийшла, — сказав він тихо, коли Зоя з Микитою пройшли першими. — Це… несподівано, але важливо.

Анна лише легенько торкнула його руки:

— Я тут заради правди, Дмитре. Лише заради правди.

Вони сиділи   у коридорі, трохи похмуро дивлячись на білу підлогу, коли з кабінету несподівано вийшов молодий лікар у білій формі. Він оглянув їх та, мимоволі ковзнувши поглядом по Зої, кивнув обом:

— Пане Дмитре, пані Зоє, — чемно, але рішуче промовив він, — зайдіть, будь ласка. У нас уже є результат.

— Як це вже є? — Дмитро підвівся, примружившись. — Ми ж лише щойно здали аналізи. Звідки вже результати?

Лікар лише спокійно відчинив двері та жестом запросив їх пройти. Дмитро, трохи насторожений, увійшов разом із Зоєю, яка, здавалося, була абсолютно спокійною і навіть на мить кинула на лікаря якийсь знайомий погляд.

— Це стандартна практика, — відповів лікар, наче вгадуючи сумніви Дмитра. — Результати тесту готові раніше, адже ми використовуємо новітні методи аналізу.