Розділ 7

Каріна

— Несторе, — мій голос звучить жалюгідно і слабко, — скажіть, чи може таке бути, що ми з Марком помилилися? Що Марті вижив?

Я хочу отримати відповідь і водночас боюся її почути. Боюся почати тішити себе надією і потім дивитися, як із руйнівним гуркотом вона розбивається.

Але Колесніков відповіді давати не поспішає.

— Я... Я не знаю, дівчинко, — вимучено розводить він руками. — Якби знав, хіба б я тебе так підставляв?

— А ви, — застигаю, — підставили?

Він мовчить. Навіть губу прикушує від досади. Немов бовкнув зайве і тепер шкодує.

— Чи тільки збираєтеся? — допитую. Нестор досить незграбно з'їжджає з теми.

— Ти так і не відповіла, Каро. Що зараз для тебе Марк? Хто він для тебе? Ти його досі кохаєш чи він лише батько твоїх дітей?

Це звучить настільки пафосно, що я вибухаю.

— Ви мені тут мізки не пудрите, — роздратовано трясу рукою, окреслюючи над головою коло, — тут вам не Тибет. Є що сказати по суті, кажіть. А то ходите навкруги, любить-не любить, плюне-поцілує. Хочете знати мою думку? Немає там ніякої амнезії. Тим більше медикаментозної.

Нестор не відповідає, та він узагалі завмер і не ворушиться, і я розпалююся дедалі більше й більше.

— Давайте я розповім вам, як усе було? Без жодного розслідування, ґрунтуючись лише на досвіді та власній інтуїції. Дозвольте. Ви привезли Марка до батьків, вони спочатку зраділи, але оскільки в цій сім'ї всі без винятку найбільше люблять грошики, зажурилися. Активи записані на Мартіна, Марку доведеться вступати у спадок, а це не так швидко. Та ще й контракти підписані з Марті. Із Марка бізнесмен як із мене дон Педро, це відомо всім. Ось вони й придумують аховий сценарій. Видати Марка за Мартіна, оскільки від перестановки доданків сума грошей у Громових не зміниться. Але у нас є ще одна незадоволена сторона — наречена Мартіна, на якій теж зав'язані улюблені грошики. І наші Громови, які не мають взагалі ніяких моральних кордонів, вирішують, що раз братів рідна мама не завжди розрізнить, то куди нам убогим. І видають Анні Марка як Мартіна. Те, що Анна вагітна від Марті, не бентежить взагалі нікого. І насамперед самого Марка. А те, що його гидотою всякою напихають, так ви самі сказали, що точно нічого не відомо. Може, це вітаміни. Або препарати, що підвищують ерекцію.

Колесников демонстративно відвертається і вдає, що вивчає мою амфібію, яка зарилася в прибережний пісок до самого днища.

— А дон Педро, це хто? — цікавиться він після тривалої паузи.

— Не знаю, — войовничий запал потроху вщухає, і я безвольно опускаю руки, — так, до язика приліпилося.

— Гаразд, запитаю по-іншому. Як сильно ти кохаєш Марка? На що ти заради нього готова?

Я, вже трохи заспокоївшись, знову спалахую як сірник.

— Та що ви пристали зі своїм коханням? Немає коли мені кохати, розумієте, у мене троє дітей. Ще й хлопчики. Ви знаєте, що це таке, три сини-однолітки? По очах бачу, не знаєте.

— Не гнівайся, Каро, — примирливо каже Нестор, упершись підборіддям у зігнуту в лікті руку, — Я розумію, що тобі страшно, що ти відчуваєш свою провину. Але тобі нема в чому себе звинувачувати. Ви з Марком непрофесіонали, могли помилитися. Головне, що ви одразу викликали швидку і поліцію. Решта, думаю, просто збіг обставин. Молодий організм, не смертельні ушкодження. А стан шоку іноді схожий на кому.

Я сама зараз перебуваю в стані шоку, і чесно кажучи, краще б я впала в кому. А Нестор продовжує говорити.

— Я не бачу іншого виходу, окрім як проникнути в особняк Громових і спробувати розібратися на місці. Зсередини. Людина не може прикидатися двадцять чотири на сім, вона все одно десь проколеться. Тільки це має бути людина, яка не викличе підозру.

— У вас хтось є на прикметі? — цікавлюся. Він киває.

— Так, є. Ти, Каро.

Мовчки перетравлюю почуте.

— Ось чому я запитав, на що ти згодна заради Марка.

— Але... — кажу ошелешено. — Але це ж маячня. Як я потраплю до Громових? Та мене на поріг не пустять! Дякую, ми це вже проходили.

— Ну тебе, можливо, — усміхається Нестор, — але хотів би я бачити того, хто встоїть перед ангелятами.

— Я не дозволю вплутувати сюди дітей, — рішуче мотаю головою.

— Каро, — Колесников прокашлюється, — бачиш, вони й так уже вплутані. Ти сама їх вплутала вісім років тому, коли... Ну, загалом, сама знаєш, коли. Пізно бігати по перону.

— Ви хочете, щоб я прийшла і сказала, дивіться, це ваші онуки, я кохалась з вашим сином?

— Ну, не так прямолінійно, — мружиться Колесников. — Батьки Марка люди сучасні, і звідки беруться діти, в курсі.

— І ви хочете, щоб я особисто привела своїх дітей до будинку, де вони власного батька називатимуть дядьком Мартіном? А я повинна буду посміхатися його дружині й називати її любою сестричкою? Ви при своєму розумі зараз, Немо Капітане? До речі, що за ім'я ви вибрали безглузде? Назвалися б уже просто Капітан Немо.

— А ось це вже схоже на бурчання старої бабці, Каро, — Нестор залишається спокійним, поки всередині мене вирує океан. — Але ти маєш рацію, я хочу саме цього. Ти сама згадала, що Марк ніколи не був бізнесменом. Борис ніколи не любив свого зятя і робив усе, щоб не пустити його у свій бізнес.