Глава 11.

Глава 11.

Флікс безперервно сновигав по камері, час від часу крехкаючи і стогнучи.

- Та сядь вже! - роздратовано рявкнув Роен.

- Гаплик нам, ой гаплик... - бурмотів маг, нервово чухаючи відрослу сивувату щетину. – Вила нам, ой вила...

- Стіг та Альдо скоро повернуться і нас звільнять. Не метушися. - Роен похмуро схрестив руки. - Чого тебе так накрило?

- А ти в приятелів наших водоплавних спитайся, чого мене так накрило. Зжеруть нас, ой зжеруть ці блідопикі курдупелі. - мурмотів Флікс, панічно заламуючи руки.

- Так вони й раніше це говорили. То чому ти саме зараз сполохався? - спокійно запитав Роен.

 Флікс відкрив було рота, щоб знову почати скиглити, як у тюремному тунелі почулася гучна вовтузня, глухі удари і крики. Незабаром усе стихло.

З напівтемряви, бурмотячи і чортихаючись, з'явився Альдо, за яким, весело перекривлюючи сердитого брата, йшов обвішаний торбами Стіг.

- Нарешті. - полегшено видихнув Роен. - Флікс мене замучив своїм ниттям.

- Нарешті? Та я думав, що ми тут на тиждень-другий затримаємося. Скажи спасибі, що мій незбулий тесть вирішив весілля нашвидко справити. Довелося викараскуватися. - Стіг звалив до купи всі торби і втомлено потягнувся.

- Та яке в дупу весілля? Кропнути нас вирішили, а опісля, може. Від цих покручів усього можна чекати. - Альдо гидливо сплюнув.

- Я казав! Казав! - здушено скрикнув Флікс. - Чого чекаєте? Відкривайте скоріше!

- Тут таке діло. - Альдо почухав потилицю. - Ключів у тюремників немає, а замок гномів так просто не відчиниш, та й не розіб'єш. Наш народ, вже як щось робить, то на славу.

- Знайшов чим хвалитися, рудий. - чмихнув маг. - Дай мою торбу.

Альдо знехотя взяв мішечок і, опустивши погляд, проштовхнув його між гратів.

- А-а-а-а. - хрипко застогнав Флікс і схопився за серце. - Де все?! Обікрали, обібрали, обчистили!

Тремтячими руками маг гарячково рився в торбі.

- Мені довелося покоцати кілька пляшечок... Темнувато там, а навколо вороги кишма кишать... Становище складне, напружене... Негайно треба було... - плутано замимрив Альдо.

- Так це ти їх покоцав? - очі Флікса налилися кров'ю.

- Тю, навіщо зізнаватися горбоносому? Ото ти бовдур. - Стіг постукав пальцем по лобі.

- Що саме ти не зрозумів у словах: "знайди жовту пляшечку і розбий її"? Усі б тихенько заснули, а ви б утекли. Невже складно було запам'ятати - "жовта пляшечка"? - не вгамовувався Флікс.

- Як вибиратися будемо? - перепиняючи мага, запитав Роен. – Може, ключ в імператора чи в твоєї Кабанелли?

- Каварнелли. І вона вже не моя. – ображено саркнув Стіг.

- Ой, рудий... ой, гад... - копирсаючись у торбі, продовжував скиглити Флікс. - Майже всі зілля побив. Ти їх збирав, варив?! Га?!

- Звариш нових. - буркнув Альдо.

- Нових?! Нових?! А де мені взяти око рапузана або язик драндазори? - безустанно стогнав маг.

Гучний гуркіт ґрат змусив усіх здригнутися. Флікс, упустивши торбу, отетеріло витріщився на Стіга, який стискав держак молота.

- Дістав! - гаркнув гном. - Потім виплачешся. Треба забиратися, поки блідошкірі не оклигали від твоєї магічної гидоти.

Флікс припинив нити, витер розчервонілий ніс і знову зарився в торбу. За мить він витягнув сріблясту пляшечку.

- Пощастило, що ти його не "покоцав", марнотрат рудопикий. - Флікс дбайливо відкрив пляшечку і вилив тягучу рідину на товсті ґратини. Магічне зілля, пшикаючи й потріскуючи, вбралося в метал, що вкрився тонким шаром паморозі.

- Чого чекаєш? Ламай. - сердито пробурмотів Флікс, глядячи на Стіга.

Гном без зайвих слів влупив важким молотом по обмерзлих прутах. Ґрати в политих чарівною рідиною місцях прогнулися і, після кількох могутніх ударів, лопнули. Стіг продовжував лупити по прутах, аж поки ті не попрогиналися настільки, що через них можна було пролізти назовні.

- Треба поспішати. Не знаю, що ти там покоцав, але зілля довго не діятимуть. - вибравшись на волю, Флікс не втримався і боляче вщипнув Альдо за вухо, за що одразу ж поплатився, отримавши смалький ляпас.

- Ви забрали серце короля тролів? - перегородивши дорогу гномам, безпристрасно запитав Талассін.

Альдо коротко кивнув.

- Віддайте. - акварид вичікувально простягнув руку.

- Потім віддамо, коли виведете нас звідси. - пообіцяв Роен.

- Ми нікуди не підемо без кристала. - Вассаріс похмуро зиркнув на гномів.

- Якого дідька ми гаємо час? Я не хочу, щоб мене зжерли блідопикі курдупелі. - занервував Флікс.

- Пообіцяй, що ви нас виведете. - Роен суворо подивився на Талассіна.

- Даю слово. - акварид приставив до грудей кулак і схилив голову.

- Добре. - кивнув Роен.