Глава 5.
На вулиці швидко темніло. Сонце сховалося за олив’яними хмарами, залишивши похмуру фортецю Валетт-Данора в зловісній сутінковій потемняві.
Пощерблені стіни зветшілих будинків здавалися холодними і непривітними, а спорожнілі, запорошені снігом вулички наповнилися протяглим свистом шквального вітру. Тривожне баламкання лунаючих звідусіль дзвонів, немов перестерігало місто про небезпеку, що насувалася.
У повітрі витав запах згару та кіптяви від задушливо димлячих печей, розпалених данорійцями сподіваючись обігріти свої вбогі оселі. На землю посипалися перші клапті снігу - провісника близької хуртовини.
- Стій!!! - надсадний голос прорвався крізь несамовите завивання вітру. - Хапайте його!!!
Тупотнява десятків ніг глухо загупала по промерзлій землі.
Двері старого перехнябленого будинку здригнулися від потужного удару. Проржавілі петлі насилу витримали несподіваний натиск, за яким почулися набагато тихіші, але вельми наполегливі постукування.
- Стіге! Відкрий клятому калатальнику і скрути йому шию! - пролунав гучний вигук Альдо, який вгніздився на ліжку і анітрохи не бажав ворушитися після ситної вечері. - Стіге!
- Сам відкрий, дупа не відвалиться! - огризнувся рудобородий гном, не маючи наміру відриватися від апетитно пахтіючої курячої ніжки.
Дверна ручка настирливо заторохтіла, грюкання повторилося з новою силою.
Стіг знехотя піднявся та неквапливо почовгав до дверей.
У ледь прочинений отвір ввалився захеканий, брудний, як пархатий волоцюга, Флікс. Поспіхом захляснувши двері, він притулився до них спиною і знеможено сповз на підлогу.
- Е ні, тільки не твоя паскудна пика. - Стіг згріб мага за шкірку й потягнувся до дверної ручки.
- Ні, ні, ні, ні. Будь ласка, не виганяйте мене. - заквилив Флікс, вчепившись у руку гнома.
- Від тебе самі неприємності. - невблаганно пробурмотів Стіг і зирнув на брата.
- Чого вилупився? Викидай його до дідька. - Альдо, байдуже відмахнувшись, перевернувся на бік.
- Що тут відбувається? - з дальньої кімнати, обоятно глянувши на мага, вийшов Роен. Підійшовши до відра, він зачерпнув повний кухоль води й разом її висьорбнув.
- Пацючок наш припхався. Судячи з крикняви надворі, знов утнув щось мерзокапісне. - Стіг смиконув мага за комір.
- Я не винен. - тихо писнув Флікс, з благанням знявши очі на гнома.
- Вишпурюй. - крякнув Альдо, перевертаючись на інший бік.
Роен жестом показав Стігу заспокоїтися і підійшов до Флікса. Нахилившись над мокрим, тремтячим від остуди та страху магом, він крізь зуби процідив:
- Що ти накоїв?
Флікс відкрив рота, маючи намір щось відповісти, як у двері голосно постукали.
Роен схитнув головою, і Стіг відкинув мага до столу.
- Сховайся й не висовуйся. - Роен пригрозив пальцем Фліксу, який жваво закивав.
У двері знову погуркали.
- Іду, іду! - відгукнувся Роен, відкриваючи дерев'яну стулку.
На порозі, в повній амуніції, мечі наголо, стояло двоє данорійських стражів.
- Ми розшукуємо злочинця-втікача. Він сховався на цій вулиці. - похмуро промовив невисокий бородатий вояк.
- А що він накоїв? - байдужим тоном запитав Роен.
- Випустив на ярмарку чудовисько. Загинули люди. - коротко повідомив вояк. - Ти його бачив?
Роен на мить зам'явся, роздумуючи, що робити з шалапутним чарівником, який постійно ускакував у халепи.
- Що язика проковтнув? У нас немає часу з тобою панькатися. - другий, зовсім юний страж, підозріло примружившись, виставив перед собою меч.
- Не варто так от запросто погрожувати незнайомцям. Це нечемно. - похмуро порадив парубкові Роен.
Старший страж поклав руку на плече запального товариша по службі, після чого той неохоче опустив клинок.
- Надворі був шум, але я нікого не бачив. - Роен не зморгнувши витримав пильний погляд бородатого вояка. - Я б не став ховати вбивцю.
- Гей! Ну що там?! Є хто?! - пролунав гучний оклик з вулиці.
- Нікого. - після недовгої паузи відгукнувся бородатий страж і, розвернувшись, суворо кинув. - Якщо ти збрехав, то я повернуся і вимотаю тобі кендюхи. Ти мене зрозумів?
- Ага. - незворушно відповів Роен, зачиняючи двері.
У напівтемряві вбого обставленої кімнати нерівно мерехтіла свічка. Роен мовчки згріб оберемок дров та заштовхав його у палаючу піч.
Вони пішли? - з-за потрісканої балки висунулася перелякана мармиза Флікса.
Знову пролунав наполегливий стукіт у двері.
- Трясця твоїй матері. - просипів маг і зник за дальньою перегородкою.
- Я ж сказав, що нічого не бачив. - Роен сердито відчинив скрипучу стулку.
У отворі стояв довготелесий, сутулуватий чоловік. Прикриваючись рукою від кольких, хляпаючих по обличчю клаптів снігу, він нетерпляче шархнув ногою по порогу.
#441 в Фентезі
#60 в Бойове фентезі
магія гумор пригоди, чудовиська демони темні сили, ельфи орки гобліни інші раси
Відредаговано: 21.01.2025