Розділ 62

- Гелозіс, вся надія на тебе!

Тільки Владика міг називати його на ім'я. Самозванець, який називав себе новим Владикою, поняття не мав, як звуть Старшого жерця. Так само, як не підозрював про те, що зберігся зв'язок Старшого жерця із справжнім Владикою, і про багато чого іншого.

- Мені потрібен спосіб взяти Голіафа під контроль!

І ніяких погроз. Старший жрець криво посміхнувся.

З його позиції відкривався огляд долини, де, за його розрахунками, мав знаходитися Голіаф. Старший жрець бачив усі подробиці рельєфу до самого горизонту. От тільки Голіафа він не бачив. Долина приховувала свої секрети.

Він уже обмірковував відчайдушні варіанти принесення стрибуна в жертву, щоб виявити місце знаходження монстра. Та невідомо, як монстр відреагує на собі подібного. Можливо, він і не зачепить вихованця. А можливо, спробує порозумітися з ним, щоб узяти під контроль.

Отже, Старший жрець відклав ці плани до крайнього випадку.

- Гелозіс, ти чуєш мене? - репліка Владики повернула Старшого жерця до реальності.

Схоже, він тепер важлива фігура у цій грі.

Це нагадало йому гру в шахи. Коли Старший жрець був ще хлопчиком і не підозрював про існування Владики, його навчив цій грі бродячий мудрець. Старший жрець пам'ятає, як той погладжував бороду, міркуючи над наступним ходом.

Мудрецеві довелося замислитися, оскільки хлопчик виявився несподівано здібним і швидко засвоїв правила гри, час від часу ставлячи свого вчителя у скрутне становище. От і зараз мудрець зняв із дошки крокодила, та, трохи подумавши, поставив його на місце.

Гелозіс атакував крокодила своїм тигром, подумки уявляючи двобій між ними.

Втім, ніхто з кого знайомих не бачив живого тигра. І мудрець, як виявляється, теж. Ці тварини збереглися тільки в легендах.

Взагалі-то, крокодил на дошці був сильніший за тигра, але він знаходився у незручному положенні, з усіх боків оточений жабами.

Жаби пересувалися по дошці повільно і були легкою здобиччю. Та якщо вдавалося прорватися до останнього рядка, жаба перетворювалася на болотну королеву, і тоді війську протилежної сторони ставало непереливки.

Загалом, на дошці болотне військо билося із сухопутним військом, де кожне воїнство було очолюване королем і королевою.

Королю сухопутних військ підкорялися коні, слоні і тигри, а найслабшою фігурою були зайці, метою яких було, так само, як і у жаб, домчати до останнього рядка і перетворитися на королеву.

Королю ж болотного війська підкорялися крокодили, змії, які могли здійснювати несподівані рейди в тил супротивника, пересуваючись по складній траєкторії, і гострозубі тритони. Це не рахуючи жаб.

Мудрець зробив несподіваний хід найслабшою фігурою, і тигру довелося відступити. За спогадами Гелозіса. тоді мудрець не зміг виграти. Партія закінчилася внічию, чим супротивник майбутнього Старшого жерця був засмучений, адже він грав у цю гру багато років.

Мудрець залишив хлопчику в подарунок дошку з фігурами, зібрав свої речі і наступного ранку залишив селище. Старший жрець надзвичайно цінував подарунок, йому навіть вдалося врятувати дошку із Малої Цитаделі, і наразі вона очікувала на нього в таборі, доручена турботам Теветія.

- Гелозіс, ти що там робиш? - Владика, схоже, втратив терпіння, поки Старший жрець перебирав у голові спогади.

- Спостерігаю за Голіафом, Ваша милість.

- Ти його бачиш? - Владика пожвавився.

- Так, Ваша милість! - Старший жрець не бачив нічого поганого в тому, щоб трохи перебільшити свої успіхи. Та ваше завдання непросте, Ваша милість!

- Добре, виконуй! - поблажливо завершив розмову Владика.

Завжди йому дістається найнебезпечніша робота, а кількість Владик збільшується день у день. І тільки він, Старший жрець, залишається єдиним і незамінним.

Невдоволено бубонячи собі під ніс, Старший жрець продовжував роздивлятись місцевість, аж поки йому в око не впав майже непомітний рух на протилежному схилі долини.