Розділ 61

Нарешті, Дан зміг приділити нам увагу.

- Капітане, готуйте гелікоптер! - це було останнє розпорядження перед тим, як Дан повернувся до мене.

Вперше я бачила його таким. В моєму розумінні він був мужнім, завбачливим, та водночас імпульсивним та емоційним. Обличчя Дана завжди читалося, як відкрита книга. Однак зараз переді мною стояла інша людина.

- Ви обидва вирушаєте на корабель Владики і якомога далі уходите від узбережжя.

Він довіряв нам найдорогоцінніше - Норіссу.

Дан дивився холодно і відсторонено, і раптом я зрозуміла дві речі.

Незважаючи на всі небезпечні пригоди в минулому, Дан ніколи не вірив у те, що він може загинути. Він вперше повірив у це зараз.

І друге, що я зрозуміла - він дійсно дорожить мною, незважаючи на те, що я вибрала Зерда. Тепер він намагається вивести нас з-під смертельної небезпеки.

- Ми залишимося з тобою... - я не встигла договорити.

- Ти не зрозуміла! В моєму розпорядженні немає засобів, здатних впоратися із цим чудовиськом!

Вперше Дан кричав на мене, і йому було начхати, що в кімнаті присутні інші люди, які з подивом дивляться на сера Вартового, якого, підозрюю, вони вважали всемогутнім.

- Якщо воно навчиться пересуватися від континенту до континенту, на цьому світі не буде безпечних місць. І коли я намагатимусь зачепитися за найменший шанс, ти не повинна плутатись у мене під ногами. Тобі все зрозуміло?

Поки я ошелешено дивилася на нього, шукаючи гідну відповідь, сталося те, чого я зовсім не очікувала. Зерд вхопив мене і поклав на плече, як неслухняну дитину.

- Ти хочеш, щоб я прийняв на себе командування кораблем Владики? - уточнив він.

Навіть дивно, наскільки безпорадною почувається жінка в такому положенні. Я намагалася вивернутися, за що заробила відчутний ляпас по сідницях.

- Саме так! - підтвердив Дан. - Вирушайте негайно!

- Ми вже йдемо, - запевнив Зерд.

- Заспокойся, Нью! - це було вже до мене. - Так буде краще!

Дійсно, наша вистава привернула неабияку увагу.

- Арисата до мене! - наказав Дан.

Смішки припинилися, і боєць, якого відправили за Арисатом, встиг вискочити у двері поперед нас.

* * * * *

На кораблі я опинилася в уже знайомій каюті.

Зерд сидів навпроти мене. Мій гнів пройшов, і я могла тільки тихенько схлипувати.

Зерд спробував звичним жестом скуйовдити мені волосся, та я вдарила його по руці.

- Принести заспокійливого чаю?

У відповідь я мало не загарчала від злості, не гірше від великої кішки.

- Ти ж не вважаєш, що я марно гаяв час у печері, поки ти ходила на побачення з монстром?

Мені довелося закусити губи, щоб не сказати якусь капость. Зерд, напевно, вибачив би мені, та це недостойно Вартової!

Однак мій коханий уже припинив грати роль домашнього тирана і став колишнім Зердом. Це подіяло заспокійливо.

- Старший жрець розповів мені дещо цікаве.

Не дивно, враховуючи, у якому становищі він знаходився.

- Як це тобі вдалося? - запитання було поставлено скоріше за інерцією.

- Є один спосіб. У мене вже були здогадки, а Старший жрець розповів, як їх реалізувати.

- У відповідь ти пообіцяв, що не вб'єш його, - єхидно зауважила я.

- Що ми не вб'ємо його! - тут Зерд зробив особливий наголос на слові "ми".

Після того, як величезне чудовисько мало не знищило свого хазяїна, у мене були сумніви, що Старший жрець міг повідомити щось корисне.

- Він розповів про касети.

Злість миттю злетіла з мене, змінившись здивуванням.

Касети з атомним паливом!

- Він розповів тобі, як розігнати касету? - охнула я.

- Це не дуже складно, - легковажно зауважив Зерд.

Борони Єдиний!

- І ти збираєшся спричинити атомний вибух, щоб знищити чудовисько?

- Поки що не продумав усіх деталей, - зізнався мій коханий. - Та сподіваюсь, ти не вважаєш, що я збираюся сидіти, склавши руки, поки Дан ризикує собою?

Повисла пауза, мені потрібно було поміркувати.

- Я не довірю таку роботу Данові. Ми двічі мали справу з касетами, а він жодного разу не мав. І я не впевнений, що він зрозуміє увесь масштаб небезпеки.

В цьому Зерд мав рацію. Побачити своїми очима касету, що розжарюється перед вибухом, - це незабутнє враження! На все життя. Якщо виживеш, звичайно.