Розділ 59

Нав'язливі думки про Лотті не давали спокою, та герцог намагався відігнати їх від себе. Зранку йому довелося витерпіти уколи необхідних препаратів, і тепер вкрай потрібно було зробити щось, що покращить йому настрій.

Голіаф. Цей об'єкт віртуальної карти залишався загадкою, причому ця загадка активно пересувалася територією континенту. Обережність вимагала спочатку уточнити ситуацію, та цікавість перемогла.

Корабель наближався до узбережжя, де герцогу потрібно буде вказати місце висадки, і цей сеанс зв'язку міг стати вирішальним.

"Голіаф, прошу вийти на зв'язок", - герцог і сам здивувався своєму підлабузному тонові.

"Хто ти?" - миттєво прийшла відповідь.

"Я - герцог Гільйом Найєрс Мілтон, Новий Владика цього світу."

Герцог завмер в очікуванні того, що скаже чудовисько, розмірів якого він повною мірою собі не уявляв.

"Цей світ буде знищено. У мене є наказ на знищення всіх розумних створінь"

Чудовисько приголомшило його своєю прямотою, та герцог намагався не подати вигляду, так, начебто Голіаф міг його бачити.

"Якщо ти розумне створіння, тебе буде знищено," - продовжив монстр.

Потрібен був час, щоб оговтатися. Та, схоже, цього часу в нього не було. Чудовисько, яке має намір знищити його новий світ, а герцог вже звик вважати цей світ своїм, в будь-який момент може передумати розмовляти з ним.

"Чи можна від тебе сховатися?" - герцог бовкнув перше, що спало на думку.

"Ні. Я буду переслідувати кожну розумну істоту до тих пір, поки її не буде знищено."

"Тобто, ти не чіпаєш тварин?"

"Нерозумні істоти не становлять загрози."

"Якщо ти всемогутній, то яку загрозу для тебе можуть становити люди?" - щиро здивувався герцог.

Насправді, у нього промайнула думка, чи не вирушити назад до Східного континенту. Можливо, саме час тікати через портал.

Та герцогу було невимовно шкода кидати таку здобич, як цілий світ.

Відповідь чудовиська увірвала прояв жадібності:

"Люди становлять загрозу навколишньому світу самим фактом свого існування. Вони несуть вірус гордині."

"Тебе створили не люди?"

"Я створив себе сам."

Цей монстр до біса розумний. Тільки герцогу логіка чудовиська чомусь здавалася божевільною.

"Кому ти служиш?"

"Я служу Абсолюту."

Точно, чудовисько збожеволіло.

Звичайно, герцог визнавав існування Темних Сил. Однак, будь-який їх прояв у матерії повинен бути кимось скерований. Хтось створив це чудовисько, а потім воно збожеволіло. От такі сюрпризи ховає його новий світ.

Втім, це робить його ще цікавішим.

"Чи можна тебе знищити?"

"Це неможливо. У твоєму світі, новий Владика, немає таких засобів."

Це ми ще подивимось. Герцог подумки посміхнувся, та посмішка чомусь вийшла непевною.

"Дякую за спілкування", - герцог просто не знав, що іще сказати.

"Звертайся, Новий Владико. Поки ти живий," - чудовисько відповіло у властивому йому стилі.

"Чому ти мене ще не знищив?"

"Я можу знищити тільки те, що знаходиться у прямій видимості."

"Ще раз дякую! До зв'язку", - герцог ненавидів себе за улесливий тон.

Старший жрець чогось не договорював. Тепер Найєрс розумів це з усією очевидністю. Відданий служка старого Владики зовсім йому не друг.

Та що ж тут дивного. Герцог ледве не стримався, щоб вилаяти себе за романтичну недалекоглядність.

"Старший жрець має над тобою контроль?" - він не зміг утриматися від запитання, яке його дуже цікавило.

"Я вбив його."

"Ні, не вбив", - заперечив герцог. - "Він живий і виходить на зв'язок."

"Інформацію збережено. Я вб'ю його, як тільки буде нагода."

Тепер посмішка на обличчі Найєрса Мілтона була справжньою. Він відчув себе відомщеним.

"Що тобі відомо про походження людей?

Розмова з Голіафом настільки вабила герцога, що він не міг думати ні про що інше. Думки незмінно поверталися до дивного і лякаючого створіння.

У відповідь Голіаф вибухнув цілою тирадою.

"Люди є результатом генетичного експерименту, що вийшов з-під контролю. Це призвело до розповсюдження цього штучно створеного біологічного виду у Всесвіті. Вони розселяються у придатних для існування світах, руйнуючи природу і забруднюючи довкілля різноманітними викидами. Так звані "цивілізації людей" по суті являють собою патогенні колонії організму Homo sapiens, які підлягають знищенню."

"Невже люди не створюють нічого корисного?"

"Єдиним досягненням Homo sapiens є мова, - змушено було визнати чудовисько. - Вони змогли розвинути і вдосконалити її, завдяки чому ми можемо спілкуватися. Хоча ти виглядаєш для мене приблизно так, як для тебе виглядає мікроб на поверхні твоєї шкіри. Уяви, що ти міг би з ним спілкуватися, і ти зрозумієш, як я сприймаю твоїх одноплемінників."

"Але ж мікроби не вміють розмовляти", - герцог вже вкотре картав себе за те, що промовляє дурниці, та нічого не міг з цим зробити.

"У цьому єдина відмінність між вами", - відповіло чудовисько.

"Що ти зараз робиш?"

"Прямую до чергового поселення Homo sapiens, щоб його зруйнувати."

"Чи багато поселень ти вже знищив у цьому світі?"

"Ще не дуже багато, але певна ділянка узбережжя зачищена."

За жодних умов чудовисько не сумнівається у своїх діях.

Однак тепер герцог краще зрозумів задум Старшого жерця.

Тримаючись на відстані від чудовиська, яке вважало його загиблим, Старший жрець пропонував герцогу вирушити безпосередньо у пастку. Нічого, герцог теж не в тім'я битий.

Він викликав Старшого жерця.

"Наказую доповісти обстановку."

"Все йде за планом, Ваша світлість. Ми з Голіафом збираємо армію ваших підлеглих."

Схоже, Старший жрець вважає нового Владику зовсім дурним. Та герцог доведе йому, що він помиляється.

"А що це за команда самоліквідації?"

Встановилася німа пауза. Старший жрець відкривав для себе ступінь невігластва нового Владики і одночасно ступінь його розумності.