Розділ 56

- Тривога! Герцогиня втекла! - охоронець, який виявив мотузяну драбину під відчиненим вікном, увірвався до кабінету, до проходила нарада.

Владика скривився.

У нього ніяк не виходило привчити жебраків, що не можна переривати Його милість.

- Я наздожену їх! - Айрен був готовий вирушити в погоню.

Жодних сумнівів, що герцогиня втекла не сама, а зі спільниками.

- Дійте! - в'яло махнув рукою Владика. - Найперше закрийте доступ до порталу.

Більше на Місхоні-2 їй нема де сховатися.

Вони майже встигли.

Айрен зіскочив на землю в той момент, коли двері порталу зачинялися за герцогинею і двома чоловіками.

Водій сміттєвоза, сиротливо застиглого біля порталу, увійшов туди першим.

Коли Владика прибув на місце, загін оточив будівлю порталу, очікуючи наказу розпочати штурм. Однак руйнувати будівлю не довелося. Після перших пострілів двері відчинилися, і Владика побачив стікаючого кров'ю охоронця, який зміг доповзти до пульту керування. Тільки дивом він залишився живий - супутники герцогині дуже поспішали. Та всередині на Владику очікувала добра новина - герцогині вистачило ума розблокувати портал та не вистачило, щоб заблокувати його з іншого боку.

З резиденції негайно доставили тих, хто вмів поводитися з обладнанням, і невдовзі Владика вдихнув повітря рідного світу, супроводжуваний десятком озброєних повстанців. Тепер портал був під надійною охороною з обох боків, а Владика, хоч і без чіпу повновладдя, почувався у своєму світі набагато впевненіше.

Найперше, Владиці потрібно було дістатися в особливе місце.

Передбачаючи щось подібне, він обладнав на узбережжі схрон із запасом необхідних препаратів, і головне, з обладнанням, яке дозволяло встановити зв'язок з чіпами його рабів. Це був запасний варіант на випадок втрати чіпу повновладдя або виходу його з-під контролю.

Чого Владика не врахував, так це те, що замість відданих Сірих жерців його будуть супроводжувати повстанці з іншого світу.

Хоча до місця розташування схрону вони дісталися без перешкод, дехто із загону почав ставити йому незручні запитання.

"Чому ми ховаємось? Ми очікували, що люди будуть радісно зустрічати свого Владику", - запитував один.

"Хотілось би побачити монстрів, про яких ви розповідали", - цікавився другий.

Добре, що схрон був обладнаний не на базі з інкубаторами. Інакше запитань стало б ще більше.

Владика відвів Айрена вбік:

- Мені потрібно зв'язатися із своїми людьми. Забезпечте, щоб мені ніхто не заважав... В тому числі зайвими запитаннями.

- Ану мовчати! - гаркнув Айрен на повстанців. - Його милість все розповість, коли прийде час!

Це Владика почув, уже зникаючи за дверима схрону. Мінімальний запас всього необхідного слухняно чекав на нього, включаючи обладнання для дистанційного зв'язку із чіпами підлеглих.

"Ну нарешті!" - він одягнув навушники, вмикаючи передавач.

Примітивний засіб зв'язку, та нічого не поробиш.

"Гелозіс, ти там живий?"

Розмова відбувалася по спеціальному каналу, в обхід чіпу повновладдя. Таке дублювання було заходом обережності, який Владиці раніше здавався зайвим. А виявилося, що він не зайвий. Напевно, Темні Хазяї, влаштувавши подібні системи у багатьох світах, вже стикалися з найнеймовірнішими випадками.

"Як я радий вас чути!" - прийшло у відповідь. - "Тут новий Владика бешкетує."

"Ніякий він не Владика. Так, самозванець."

"Я так і зрозумів, Ваша милість!"

Владика з полегшенням опустився на стілець. Все не так погано, як могло би бути.

"Доповідайте ситуацію."

"Я підняв вихованця, Ваша милість. Та такого, якого ви ще не бачили. Тепер він знищує поселення одне за одним, і мало мене не вбив."

"Той, що називає себе новим Владикою, далеко від нього?"

"Не можу сказати, Ваша милість. Він декілька днів не виходив на зв'язок. Та останнє, що я повідомив йому - це координати місця зустрічі з монстром. Звісно, він не підозрює, з ким доведеться мати справу."

"Гелозіс, я завжди вірив у тебе! Та ми повинні посприяти тому, щоб ця зустріч неодмінно відбулася."

"Слухаю, Ваша милість. Що я повинен робити? Будь ласка, врахуйте, що я не можу зв'язатися з вихованцем. При найменшій спробі зробити це, він намагається мене знищити."

Отакої! Що ж це за вихованець?

Владика дійсно не знав про Голіафа. В укриттях сплять сотні монстрів, і зазвичай він не займався ними особисто.

"Ти можеш слідкувати за ним?"

"Тільки якщо буду дуже обережним."

"Намагайся стежити за вихованцем і очікуй подальших вказівок!"

В цілому Владика був задоволений, незважаючи на те, що події відбувалися не зовсім за планом.

Шлях Лотті був передбачуваний. Вона скористається одним з кораблів герцога і помчить через океан назустріч своєму колишньому.

Тепер потрібно розіграти комбінацію в такий спосіб, щоб позбутися двох суперників, і при цьому зберегти Лотті.

По вуха закоханий в герцогиню Айрен не пробачить її загибелі.

- Айрен! - той підійшов.

- Нам потрібно знайти кораблі герцога!

* * * * *

Владиці все ж вдалося організувати собі відносний комфорт. Їх прихистив покинутий маєток неподалік від схрону.

З невідомої причини хазяї не відвідували його вже тривалий час, і тепер на столі перед Владикою стояли великі тарілки з фруктами із саду.

Невелика розкіш, та сили відновити можна.

Стривожений долею Лотті, Айрен не відходив від Владики ані на крок, заважаючи обмірковувати складні комбінації. Нарешті вдалося його випроводити на полювання під приводом того, що бійці потребують чогось соліднішого, ніж яблука та груші.

Владика поклав до рота ягідку ожини. Ммм. Приємний кисло-солодкий присмак нагадав про колекцію дорогих вин, що залишилася у розгромленій Малій Цитаделі. Ну нічого, тепер є шанс помститися. І цей шанс подарував йому Старший жрець, вчасно згадавши про Голіафа. Не кажучи про те, що розташування укриття монстра поруч із баронством Мальрок - це чисте везіння.