Розділ 49

Третій сон Норісси

Осінній вітер гонить хмари. Долиною свистить пронизливий вітер.

Норісса стоїть серед знайомої трави, тільки цього разу їй холодно, дуже холодно.

Норісса дивиться навкруги, та чудовиська ніде не видно. Зате з віддаленого кінця лугу назустріч іде її батько, барон Нордвінд.

Дівчина робить кілька кроків назустріч і хоче побігти, щоб зігрітися в його обіймах, як раптом перед нею на землю падає ключ. Він великий, ледве вміщається в руці.

Піднявши його, Норісса раптом розуміє, що це ключ від дверей, за якими можна сховати чудовисько, і воно більше не загрожуватиме світові.

Хтось гукає її, називаючи по імені. Тільки Норіссу чомусь називають Амайєю.

Норісса обертається і бачить маленьку зв'язкову. Естела біжить до неї, плутаючись у довгому одязі та високій траві.

- Дай! Дай мені ключа!

Норісса хоче спитати, чи не помилилася дівчинка, називаючи її Амайєю, і бачить, що за маленькою зв'язковою женеться чудовисько. Норісса кидається уперед, щоб захистити дівчинку, та вона не встигає - чудовисько наздожене Естелу раніше.

Чорне щупальце свистить навздогін зв'язковій, але дівчинка падає, зашпортавшись, і чорне щупальце проноситься над нею. Естела піднімається і знову біжить уперед. Вона виграла трохи часу, і тепер Норісса встигне стати між нею і чудовиськом.

Проте дівчинка простягає руку, вимагаючи дати ключ.

- Віддай ключ! Це її доля, - лунає мелодичний голос Амайї.

Чорне щупальце вдаряє Норіссу, і вона падає, намагаючись врятуватися від смертельних обіймів, як це нещодавно зробила Естела.

З рук Норісси вилітає ключ, який падає на землю. Маленька зв'язкова спритно підхоплює його і, розвернувшись, біжить назустріч чудовиську.

- Норісса! - це голос батька.

Чудовисько і дівчинка, обплетена його щупальцями, зникають.

Норісса знесилено лежить на землі, не маючи сіл підвестися. Вона не змогла виконати свій обов'язок і захистити дитину.

"Це її доля", - лунає мелодичний голос Амайї.

Несамовита від безсилля, Норісса б'є кулаком по землі.

- З тобою все гаразд? - над нею нахиляється Вартовий Дан, і Норісса повертає до нього залите сльозами обличчя.

Він підхоплює її на руки, і за мить луг стає порожнім.

"Світ врятовано..." - здається, це був голос Омеа.