Розділ 46

Розвідник, який приніс звістку про нечуване чудовисько, знайшов Дана у форті.

Приготування до експедиції на південь були у завершальній стадії, і перед Даном лежали сувої пергаменту із списками всього необхідного.

Через дефіцит пергаменту, всі чорнові креслення доводилось виконувати на підручних матеріалах - гострою паличкою на землі, вугіллям на дошці, тощо. Тільки після ретельного обмірковування, необхідна інформація переносилася чорнилом на пергамент.

Чорнила Дан навчився виготовляти, а от про ручки, хоча би пір'яні, можна було тільки мріяти. Тому довелося опанувати мистецтво писати гусячим пером.

Спроби зробити папір поки що давали неоковирний продукт, що виглядав. як шматки товстого пакувального картону розміром зо два кулаки. Проте, Дан не полишав спроб, сподіваючись отримати щось біль-менш пристойне.

- Сер Вартовий! - командир форту був єдиним, хто наважився потурбувати Дана під час роботи. - Прибув розвідник зі східних баронств.

- Зі східних баронств? - підняв брови Дан.

- Взагалі-то, він мав розвідувати узбережжя поблизу форту, однак сталося щось, що змусило його відправитися далі. Він приніс дуже незвичайні новини, сер Вартовий. Ви маєте їх почути.

Щось у голосі командира примусило Дана стривожитися. Схоже, спокійне життя в черговий раз закінчилося.

Цей світ підносить сюрпризи саме в той момент, коли йому вдалося все налагодити!

Військові загони проходять навчання, копальні працюють з майже подвоєною потужністю завдяки новій партії полонених демів. До того ж, частина персоналу з авіаносця виявила бажання працювати там добровільно, тому що це дозволяло людям пристосуватися до нових умов. Мануфактура, хоч і середньовічна, виявилася для них кращим місцем, ніж поля і ліси, де зустрічі з поганню постійно нагадували про знаходження в іншому світі.

Розвідник виглядав виснаженим, а його одяг потребував щітки. Видно було, що бідолазі доводилося ночувати де завгодно, і на плащі були представлені різні види місцевої флори - від реп'яхів до опалого листя.

- Сер Вартовий, біда! - розвідник був не просто стривожений, він був знервований.

Що було незвичайним, оскільки розвідників Дан відбирав особисто з найбільш сміливих і холоднокровних бійців.

- Чудовисько! Воно йде до форту!

- Що ти маєш на увазі? - поцікавився Дан. - Знову з'явилася нечисть?

- Я б не назвав це нечистю, - похитав головою розвідник. - Принаймні, такої нечисті я ще не бачив.

Воно з'явилося у місцевості, що лежить посередині між фортом і східними баронствами, і спочатку вирушило у бік східних баронств, дорогою спалюючи рибацькі селища. І так дійшло до гірської гряди перед Матійським проливом. Тоді воно повернуло на північ і рушило уздовж гряди, продовжуючи розоряти селища. А далі поступово повернуло на захід.

Втікачі із зруйнованих місць на узбережжі намагалися сховатися серед печерних людей, та не завжди це закінчувалося миром. Відбувалися сутички, в яких були загиблі з обох боків - і з боку людей печер, і з боку прибульців. А потім прийшло чудовисько і почало руйнувати стоянки печерних людей, спалюючи їх і завалюючи камінням. Наразі воно рухається у наш бік, начебто навмисно вишукуючи місця, де живуть люди.

По мірі цієї розповіді скепсис Дана змінювався сумішшю тривоги і цікавості.

- А як... Як же воно виглядає, це чудовисько?

- Із тих, хто його бачив, мало кому вдалося вижити. Я знайшов двох таких людей, і вони розповідали про живу гору, яка повільно рухається і вбиває блискавками. Також вони кажуть, що в нього багато очей і щупальця, якими чудовисько хапає людей, дерева і все, що трапляється на шляху.

- Стріляє блискавками, - задумливо повторив Дан.

Щось це йому нагадувало, тільки він не міг пригадати, що саме.

Чудовисько, що виглядає, як жива гора. Дан навіть головою потрусив, нібито намагаючись відігнати марення. Та розвідник нікуди не зник, а з ним і ошелешуючи відомості.

- Цар-пушки, всі, які є в наявності, приготувати для захисту форту і кораблів!

Що ж йому нагадують ці блискавки?

Раптом спіткала думка: десь там повинні бути Нью і Зерд! Вони якраз працюють по укриттях між фортом і східними баронствами.

- Капітана авіаносця до мене, - наказав він командирові форта. - Негайно!