Розділ 14

Після вибуху розігнаної касети, Старший жрець вижив завдяки везінню, конячій дозі квінксу і відданості Улінта. Останній знайшов його на північно-західному схилі і відніс у безпечне місце, за своєю звичкою трохи придушивши, щоб жертва не пручалася.

Старшому жерцеві зовсім не подобалося, що Улінт повернувся з чергового завдання із гарпуном у спині. Місцеві мешканці не мали таких гарпунів, це Старший жрець знав точно.

З бази вдалося врятувати далеко не все необхідне, тож, вирізавши гарпун, Старший жрець просто залишив рану загоюватися, поклавшися на відмінні механізми регенерації у перетворених.

Старший жрець зміг зрозуміти, що Улінт знайшов капсулу із Владикою на морському дні, та подальша її доля залишалася невідомою.

Чужий корабель загарпунив Улінта, який намагався вхопити капсулу, відбивши її у велетенського восьминога. Та при спробі витягти Улінта з глибини, трос гарпунників обірвався - надто велика була здобич - і ящірка кинулася навтьоки.

Зв'язок із чіпом Владики не поновлювався - цей об'єкт був позначений як неактивний, і тепер Старший жрець радився з Теветієм щодо подальших дій.

Неподалік розташувалися два загони по двадцять караючих - це були єдині, хто відгукнувся на поклик Владики у сусідніх баронствах. І тепер, з цією маленькою армією... тьху, її навіть армією не назвеш... Старшому жерцеві потрібно було вирішити декілька надзвичайно складних завдань.

По-перше, витягти Владику з морського дна. Або його, або хоча би чіп повновладдя. Та наразі вони виглядали невід'ємними одне від одного.

Ще є досить багато нечисті, сплячої в розкиданих континентом укриттях. Та серед них немає нікого, хто міг би допомогти у вирішенні головного завдання.

А втім, якщо подумати... Якщо добре подумати... То нічого й не придумаєш.

По-третє, знайти і знищити клятих Вартових, через яких все і почалося. Через яких Старший жрець повинен сидіти у непрохідних болотах, не наважуючись висунути носа. Якою крихкою виявилася його влада, що здавалася міцним фундаментом, надійною опорою під ногами!

Теветій підкорявся йому, скоріше за інерцією, оскільки реальної влади над ним у Старшого жерця не було. А що потрібно, щоб вона з'явилася? Хоча би десяток вихованців.

Отже, вирішено!

Старший жрець переглянув віртуальну карту укриттів, яка зберігалася в чіпі.

Що там із типами вихованців? Є! Він знайшов потрібне.

Це укриття було розташоване біля віддаленого від моря гірського масиву, за яким розпочиналися землі Мальроку.

Через набіги демів, родючі землі на узбережжі були безлюдними, а селитися в горах не мало сенсу. Тож, у Старшого жерця були всі шанси дістатися до цього укриття непоміченим.

Чим воно було цінним, так це тим, що в ньому із незапам'ятних часів спав монстр на ім'я Голіаф.

Хто і коли його створив, було невідомо, але Старший жрець підозрював, що таких чудовиськ створювали ще для боротьби з набагато могутнішими за людей створіннями.

А що там з кіртом?

- Подай мені сувій кірту, - наказав він Теветію

Той набурмосився. Йому не подобався тон наказу, але Старший жрець знав. що тільки так його можна утримати в покорі. Дай він слабину, і караючі наваляться натовпом, а може й здадуть його до імперської канцелярії, щоб врятувати свою шкуру.

Вивчивши сувій та поміркувавши, Старший жрець вирішив йти один. Ті, хто говорить з Темрявою запрограмовані на виконання звичних дій і мало дієздатні за незнайомих обставин. Караючі ж надто тупі, і їм доведеться пояснювати кожен крок Старшого жерця, що він зовсім не мав наміру робити. У нього не було потреби у використанні додаткового знаряддя для керування вихованцями, як робили Ті, хто говорить з Темрявою. Всі необхідні можливості були закладені в його чіпі.

Голіаф передушить Вартових як мурах. Старший жрець просто не уявляв, як можна втекти від такого чудовиська.

А потім можна вирушити до замку Мальрок.

Картини, що малювалися в уяві Старшого жерця, були настільки захопливими, що він зібрався було вирушати негайно. Та на жаль, доведеться зачекати, поки відновиться Улінт. Це єдиний, хто буде супроводжувати його.

Улінт буде рухатися морем, паралельним курсом, виходячи на сушу тільки в разі крайньої необхідності. А в тому, що події можуть піти не так, як планувалося, Старший жрець за останні місяці достатньо переконався. І у випадку нештатних ситуацій Улінт довів свою користь.

Старший жрець так захопився мріями, що не помітив найважливішого. Чіп Владики перейшов у стан "Активний".

Невже Владика спромігся вибратися з морського дна? Втім, від Його милості всього можна очікувати.

* * * * *

Герцог вийшов із порталу у світі Владики і на повні груди вдихнув гірське повітря, напоєне сонцем. Тепер він Владика, і цей світ належить йому!

До останнього моменту у нього не було визначеності, що робити з чіпом повновладдя. Та побачивши перед собою смужку гнучкого матеріалу, він зрозумів - це саме те, про що він мріяв багато років.

Вже давно Місхон-2 здавався йому нудним. Герцог побудував систему контролю, і в його житті не відбувалося майже нічого нового. Хіба що Лотті влаштує чергову сварку, але то пусте.

А тут - цілий світ людей і різних монстрів, які будуть йому підкорятися. Герцог був у захваті, тому наказав якомога швидше провести операцію із вшивання йому чіпу повновладдя.

І тепер він стояв, широко розставивши ноги і заклавши руки за спину, як справжній володар, і розглядав панораму, що розстелилася внизу. Море вдалині переливалося блакитно-бірюзовими барвами під променями сонця. Зелені острівці сосен виглядали темними смарагдами на схилах із сіро-жовтого пісковика. Гірські відроги, розташовані у південному напрямку один за одним, підкреслювали велич східного континенту. І над усім цим - він, герцог, - новий Владика цього світу.