Розділ 13

Герцог сидів у своєму кабінеті, а його трофей - чіп преміального бійця - лежав перед ним. Відмитий від крові і залишків біологічного матеріалу, він нагадував жмут висушених водоростей із безладно сплутаними нитками, за зовнішнім виглядом ненабагато відрізняючись від Чорного Серця. Тепер герцог міг перейти до наступної стадії свого плану.

* * * * *

Владика ніяк не міг прокинутись від сну. При кожній спробі пристрій повідомляв про критичну небезпеку для життя і знову занурював його у глибокий сон. А сни Владиці снилися цікаві. Він бачив хмару вибуху над базою та авіаносець, що стоїть біля форту. Також він бачив велику кішку, яка веде рабів тунелем і зрадника-караючого - Лігнор, здається так його звали, - з кіртом. Та найбільше його вразила зрада преміального бійця. І тепер Владиці терміново потрібно було прокинутися.

Той, кому він надав небувалих можливостей, кого він особисто провів через гладіаторські бої, - Владика навіть згадав його номер - триста сімдесят дев'ять, - став на бік Вартових. Руки Владики, утримувані фіксаторами, стиснулися в кулаки.

Йому обов'язково потрібно прокинутись. Поки він знаходиться в капсулі для анабіозу, у нього немає змоги покарати зрадника. Він тільки може відслідковувати його чіп у віртуальній реальності, а точніше не сам чіп, а місце, де він знаходиться, і де тепер світиться напис "Об'єкт неактивний".

Що це? Замість напису "Об'єкт неактивний" засвітилися параметри чіпу. Можливо, збій виникав через те, що капсула знаходилася глибоко в морі.

Владика спробував відправити команду на відкриття.

"Виконується", - була відповідь.

Бордові пелюстки захисного покриття розійшлися, відкриваючи погляду камеру для анабіозу. Рівень в'язкої рідини почав знижуватися, поки вона не зникла зовсім. Аспіраційна маска лягла на обличчя Владики, звільняючи дихальні шляхи від залишків рідини. Через катетер почалося надходження препарату, що запускає в роботу серце і мозок. Датчики камери провели контрольний замір.

Серцевий м'яз скоротився, потім ще і ще, набираючи темп.

Нарешті, кришка камери відчинилася. Кімната була порожньою, і Владика намагався зрозуміти, де він знаходиться. Схоже, Старшому жерцеві вдалося доправити капсулу до однієї з баз, можливо на півдні. Тільки чому такий дивний візерунок на шпалерах?

Владика майже правильно визначив своє місцезнаходження на півдні континенту, от тільки помилився світом. Його капсула знаходилась на Місхоні-2.

Дочекавшись, поки розімкнуться фіксуючи затискачі, Владику схопили декілька пар рук і витягли з капсули. До передпліччя приклали пристрій, що нагадував велику канцелярську печатку.

Процедура витягання чіпу повновладдя виглядала не так жахливо, як у випадку преміального бійця, оскільки чіп повновладдя вшивався з можливістю легкого доступу на випадок, якщо носій загине і знадобиться переставити чіп іншому носієві. Чіп повновладдя не проростав у тканини, приєднуючись тільки до найближчого великого нерва, через який здійснювався зв'язок із нервовою системою носія.

Тож, за декілька хвилин оператор пристрою відійшов від Владики, прямуючи до лабораторії, де чіп будуть витягати з пристрою і відмивати.

- А цього вбийте! - наказав невидимий Владиці голос, і один з тих, хто тримав Владику, витяг ніж.

- Тільки не тут! - гидливо додав невидимий власник голосу.