Розділ 10

Варг сидів у засідці. Трохи відновивши сили на харчах нових знайомих, він втік з гостинного підвалу, бо йому набридло годувати його мешканців небилицями.

Варг міг би відібрати у них їжу, та який в цьому сенс? Він ще здатний знайти гідну здобич.

Дем чатував на машину, яка поїде за черговою партією полонених, сподіваючись, що вона приведе його до порталу. Зі слів охоронців він знав, що нові партії прибувають щотижня, і за його підрахунками, це мало статися саме сьогодні.

Шлях був неблизький, тому з бази виїжджали на світанку, щоб повернутися до вечора, і Варг чекав за поворотом, де, за його розрахунками, машина ще не набере великої швидкості, і водночас його не зможе побачити охорона бази.

Цей світ відрізнявся від його, Варга, світу. Дорогою проїжджали машини. Під час перебування в полоні, Варг дізнався, як називаються ці чудовиська з колесами замість лап, що дуже швидко бігають. Одне з них якраз виповзало з-за повороту, освітлюючи собі шлях потужними фарами. Це було те, що потрібно Варгу, - машина, в якій привезли його самого.

Він підповз до краю дороги, і ледве чудовисько проминуло його, метнувся як тінь, на ходу підстрибнувши і вчепившись в ручки задніх дверцят.

Підніжка була схована, і йому довелося стояти на вузький рамі кузова. Чудовисько на колесах набирало швидкість. Руки Варга заніміли, і вся його увага була зосереджена на тому, щоб не впасти на дорогу.

Вітер продував пошарпаний одяг, як раптом дверцята відчинилися. Чи то їх недбало зачинили на базі, чи вони не витримали ваги дема, але Варг, втративши опору під ногами, полетів на узбіччя. А чудовисько на колесах продовжило мчати туди, куди Варгу було вкрай потрібно дістатися.

Політ закінчився, коли Варг з розгону врізався в дерево, а чудовисько зникло за поворотом гірської дороги. Якби Варг був схильний до милування краєвидами, то, звівшись на ноги і впевнившись, що його одяг і взуття витримали черговий атракціон долі, він би неодмінно застиг на місці, причарований порослими лісом горами, огорнутими блакитним серпанком, за якими виднілися освітлені сонцем вершини із жовтого пісковика.

Та Варг був не дуже схильний захоплюватися красою пейзажу. Тепер, щоб досягти своєї мети, він повинен іти за чудовиськом на колесах. Втім, він побоювався йти по дорозі і вибрав шлях трохи нижче, серед кущів і розкиданого де-не-де каміння. Інстинкт мешканця середньовічного світу підказував, що так буде безпечніше.

Варгу вдалося підібратися досить близько до порталу. Дорогою він зустрів чудовисько на колесах, що поверталося до резиденції герцога, та його ніхто не помітив, і він подумки дав собі п'ять за те, що не пішов по дорозі.

Портал виглядав неживим. Величезні двері зачинені. Не видно ані птахів, ані іншої дрібноти, якої завжди повно у лісі.

Його позиція була вигідною в тому, що від дверей його відокремлював хіба що десяток метрів, і водночас кущі ховали від поглядів з дороги.

Сонце вже схилилося до горизонту, коли терпіння Варга нарешті було винагороджено. Він помітив чоловіка, який вийшов з порталу. Виявляється, збоку був інший вихід, і працівник бази щось лагодив під відкинутим щитком на одній з двох величезних металевих колон, що являли собою задню частину порталу.

Працівник бази був не один. За ним, озираючись на всі боки, стояли двоє охоронців з незнайомою Варгу зброєю. Циліндр з двома рукоятками, за які його тримав охоронець, безперервно водячи по місцевості, де міг з'явитися уявний супротивник, час від часу випльовував полум'я.

"От так справи! І як мені потрапити всередину?" - міркував Варг.

Зброя, що викидала полум'я, лякала його, але саме це і наштовхнуло на думку. Дочекавшись, коли охорона повернеться на базу, він підібрався ближче, ховаючись у молодому сосняку зовсім поруч із порталом.

Із собою Варг притяг декілька товстих гілок і став чекати, поки доля йому всміхнеться вдруге. Та це сталося лише наступного ранку.

Варг, у якого після безсонної ночі зуб на зуб не попадав, побачив, як бічні двері роз'їхалися, а тепер їх було добре видно, і вийшов той самий робітник у супроводі двох охоронців.

Дочекавшись, коли найближчий охоронець займе свою позицію і його зброя почне випльовувати полум'я, Варг метнув товсту гілку, цілячись в голову охоронця. Результат був такий, на який Варг і розраховував. Охоронець збив гілку у повітрі розрядом з невідомої зброї, та вона, загорівшись, покотилася йому під ноги. Варг метнув ще одну гілку у другого охоронця.

Неозброєний працівник озирнувся на галас і позадкував до дверей, поки Варг метав свій запас дерев'яних снарядів.

Зрозумівши свою помилку, охоронці більше не намагалися їх збити пострілами, та Варгу цього вистачило. Замість того, щоб відступати до дверей, вони опинилися у вогняному кільці, а Варг схопився на ноги і стрімголов побіг уперед.

Він штовхнув робітника всередину, і слідом за ним ввалився у двері.

- Зачиняй! - для переконливості він супроводив наказ гарним штурханом. - Зачиняй, бо вб'ю!

Це подіяло. На підводячись з підлоги, працівник став на коліна і дотягнувся до кнопки, що світилася червоним.

Побачивши, що він у безпеці, принаймні тимчасово, Варг підняв робітника:

- Мені. Потрібно. На той бік. Ти. Мене. Проведеш.

Той злякано закивав.