Розділ 8

Світло грало металевими відблисками на броні майже трьохметрового монстра який, здавалося, заповнив собою усю кімнату. На столі, поруч з невеликою скринькою, лежав сувій пергаменту з підготовленим текстом угоди.

Герцог, який у порівнянні із своїм співбесідником здавався маленьким і незграбним. підійшов до столу і макнув перо в чорнильницю, збираючись поставити підпис.

- Підпишіть кров'ю! - монстр видавав серії клацань, які маленька скринька на столі переводила у зрозумілі герцогу слова.

Цей договір був вершиною мрій герцога на даний момент, тож він, не вагаючись, виконав умову монстра.

Великі фасеткові очі сфокусувалися на документі.

Ось! Нарешті герцог зрозумів, кого йому нагадує гість. Він був схожий на величезну бабку із складеними іззаду крилами, такими ж блискучими, як вся його броня. Насправді це був не метал, а речовина, більш подібна до хітину, що так само надає металевого відблиску панциру деяких жуків.

Монстр простягнув лапу із трьома пальцями на кінці, від чого сувій сам собою згорнувся, і монстр вклав його у невеликий футляр, закріплений на поясі.

- Обійдемося без рукостискання, - проклацав монстр. - Я знаю звичаї людей, та не хочу завдавати вам додаткових травм.

Він натякав на то, що герцогу довелося узяти декілька крапель крові для підпису.

* * * * *

Потрапивши до світу, який переселенці назвали Місхон-2, тобто другий Місхон, Найєрс Мілтон виявив, що тут не так вже й погано. За декілька поколінь люди обжилися, намагаючись наблизити умови свого існування до знайомого їм світу. Герцога прийняли з пошаною, як законного спадкоємця королівського престолу, і за п'ятнадцять років він зумів об'єднати навколо себе усіх, хто був більш-менш до чогось здатний.

Рік у цьому світі тривав довше, тому, за його підрахунками, на батьківщині пройшло близько двадцяти років. Завдяки потоку нових переселенців, герцог був у курсі майже всіх новин. Він давав людям можливість займатися тим, чим вони займалися у своєму рідному світі: торгівцям - торгувати, крадіям - красти, а повіям обслуговувати клієнтів, що забезпечило йому підтримку серед усіх верств населення.

З моменту переселення сюди перших вигнанців пройшло декілька поколінь, і діти злочинців народжувалася звичайними людьми - каменярами, швачками та поетами. Загалом, герцог міг би непогано жити і в цьому світі. Однак він мріяв повернутися на свою Батьківщину і зайняти престол, що, як він вважав, належав йому за правом народження.

Ще він мріяв розшукати молодшого брата. Чомусь він був упевнений, що його брат живий. Герцог хотів знайти його не для того, щоб вибачитися, ні. Навпаки, добре розуміючи характер Лотті, герцог вважав, що в якомусь розумінні зробив своєму братові послугу, оскільки Лотті, залишившися із ним, випила б у того чимало крові. А з герцога багато крові не поп'єш. Бо можна отруїтися.

Найєрс Мілтон посміхнувся своїм думкам. Він-то знав, як приборкати свавільну коханку.