Розділ 82. У замку

Амед важко повертався до життя. Його свідомість відмовлялася утримуватися в новій реальності.

Естела не відходила від того, кого вважала своїм другом.

Іноді вона клала йому на груди мішечок з травами, а іноді прибирала. В такий спосіб Амайя за допомогою зв'язкової намагалася підняти життєву енергію хеска з віддаленого куточка його тіла, куди вона забилася і зачаїлася там.

Маленьку зв'язкову насилу умовляли поспати і поїсти. Здається, вона перетворилася на звичайну дівчинку, з усіма слабкостями і примхами.

Естела знала одне: якби не Амед, її б уже не було на цьому світі. Він збив її з ніг за мить до того, як над ними пролетіла блискавка.

Хеск прийняв удар на себе, завдяки чому Естелу майже не зачепило. Вона отримала лише кілька синців.

Груди хеска високо здійнялися. Здавалося, він намагається вдихнути якомога більше повітря.

Амед розплющив очі.

"Естела! Її потрібно врятувати."

Він спробував підвестися, та зв'язкова легко вклала його на ліжко, оскільки сил у Амеда наразі було не більше. ніж у кошеняти.

- Не хвилюйся, все добре. Ми в безпеці. Ми в замку Мальрок!

Амед тільки вдячно заплющив очі. На більше його не вистачило.

* * * * *

Від легкого дотику я прокинулася у своїй кімнаті в південно-східній вежі Мальроку. В голові гуде так, начебто там оселився бджолиний рій.

- Кохана! - Зерд, який узяв мене за руку, нахиляється, щоб поцілувати в лоб.

Однак я відсторонююся.

- Зерд, що це було? - перед очима все ще стоїть верхівка падаючого дерева

За поглядом бачу, що він зрозумів моє запитання, але повністю ігнорує його.

- Люба, я маю повідомити тобі новину!

З іронією піднімаю брову, показуючи, що майже прийшла до тями, тож ігнорувати мої слова так просто не вдасться.

- Естела повідомила, що ти вагітна. Вищі сили врятували дитину, не дозволивши тобі перекинутися кішкою. Дівчинка сказала, що це якось пов'язано із Норіссою, та я не зрозумів, як саме, - зізнається Зерд.

Саркастичне зауваження завмирає на моїх губах. Я дивлюся на Вартового, на свого коханого, неспроможна щось сказати.

- Дитина не постраждала, - запевняє мене Зерд. - Просто Вищі сили діяли, так би мовити, за екстремальних обставин.

Як легко він про це говорить!

Я й далі мовчу.

- Кохана, з тобою все гаразд? - він стривожився.

- Так. Зі мною. Усе. Гаразд, - відповідаю, роздільно вимовляючи слова.

- Що з гелікоптером?

- Портал, який затягнув монстра. Він увібрав усю доступну енергію. І він... Він забрав зміненого, - Зерд відподає не одразу.

- Коли полум'я навколо гелікоптера зникло, ми з Даном змогли вибратися назовні - за мить продовжує він.

Останнім Дан витяг непритомного капітана. Все ж таки вік пілота дався взнаки.

- Там ще Саєб ніяк не може оговтатися від твого нападу. Я завжди переконував людей, що ти не можеш завдати їм шкоди.

- Як бачиш, це не зовсім відповідає дійсності, - іронічно-байдужий тон свідчить, що мої думки знаходяться десь далеко. - Напевно, у нього залишиться шрам.

- Напевно, - погодився Зерд.