Розділ 81. Полум'яна квітка

Можна сказати, що Голіаф був здивований, коли вогняна куля гелікоптера наблизилася до нього, незважаючи на полум'я, що охопило її. Наступні удари блискавкою нічого не змінили. Натомість, із вогняної кулі вниз полетів невеликий предмет, у якому сенсори Голіафа розпізнали радіоактивне випромінювання.

Касета падала прямо на нього, в польоті розжарюючись до зловісно червоного кольору. Втім, Голіафа це не дуже турбувало. Надміцний покрив його ковпака здатний витримати і не таке випромінювання.

В цей момент з протилежного боку долини надійшов код активації.

Увага Голіафа миттю спрямувалася на пріоритетну ціль, звідки надійшов код. Вдаривши блискавкою по дальніх кущах, монстр розвернувся і попрямував геть від схилу, де очікував змінений.

Це було несподіваним поворотом, тож змінений випростався і щосили метнув амулет в бік чудовиська. Побачивши це із своєї схованки, Естела прудко скочила на ноги. Розкидавши маскувальні гілки, дівчинка вибігла на пологу ущелину, і понеслася вниз, в бік Голіафа, який розвернувся, продовжуючи бити блискавками по пріоритетній цілі.

Вогняна куля гелікоптера уходила за скелі.

Задихаючись від диму і спеки, капітан з останніх сил намагався посадити машину на верхівки дерев.

На бігу зв'язкова підняла руку. У її обличчі проступили риси Амайї.

Небо розколола дивна блискавка фіолетового кольору.

Вона увібрала в себе енергію касети, що впала на землю якраз між Естелою та Голафом.

Почувся звук, начебто могутній велетень розривав тканину світу Владики.

Голіаф нарешті побачив дівчинку, яка бігла до нього, і вдарив блискавкою в той момент, коли Амед, наздогнавши Естелу, збив її з ніг, закриваючи собою.

Амулет над Голіафом розквітнув полум'яною квіткою.

Ця дивовижна квітка перетворилася на вогняний вихор, який розширювався, вбираючи все, до чого міг дотягнутися.

Вогняна вирва, що набула велетенських розмірів, затягувала Голіафа і зміненого, який стрімголов скотився зі скелі і біг до чудовиська, відволікаючи його на себе. Розумом він знав, що нічим не допоможе Естелі, та всупереч всьому був упевнений, що має врятувати дівчинку, хоча би й ціною власного життя.

Саме це побачила Лотті, яка вийшла з порталу неподалік від герцога, не підозрюючи про його присутність.

Найєрс Мілтон зміщувався у бік Голіафа невеликими перебіжками, знову і знову надсилаючи код активації і тікаючи з місця, де щойно знаходився перш, ніж туди вдарить блискавка. Він уже досяг крайніх кущів перед долиною, коли його накрила вогняна вирва, що й встигла побачити Лотті, яка у німому крику притиснула долоні до рота.

Пірнаючи у стіну полум'я, змінений раптом пригадав слова Естели:

- Коли спокутуєш свої гріхи, ти дізнаєшся про це. Ти згадаєш своє ім'я.

Корінд. Його звуть Корінд.

Велетенська жива гора - бойовий робот чистильник на прізвище Голіаф - відірвалася від землі і, повільно обертаючись у повітрі, прийняла горизонтальне положення, втягуючись у центр вогняної вирви. Чорні щупальця безпорадно звивалися у всіх напрямках, не знаходячи опори, аж доки не зникли в оранжево-червоному полум'ї.

Пролунав гучний звук, ніби велетень ляснув у долоні, і вогняна вирва зникла.

Важко дихаючи, Естела вибралася з-під важкого тіла Амеда. ЇЇ друг, її рятівник не дихав.

Однак зв'язкова не вміла плакати. Вона сіла на камінь і стала чекати.

* * * * *

Діставшися до місця, де Найєрса Мілтона накрила вогняна хвиля, Лотті побачила лише обгорілі кущі. Трохи постоявши і роздивившися навколо, вона побачила маленьку дівчинку, яка сиділа на камені біля лежачого чоловіка.

Підійшовши ближче, Лотті впізнала в ньому хеска - надто відрізнявся своєю зовнішністю цей гордовитий народ.

- Ходімо звідси! - вона спробувала взяти дівчинку за руку. - Він уже не прокинеться!

- Ні! - заперечила Естела. - Він живий.

Наштовхнувшись на льодяний погляд блакитних очей, Лотті знітилася.

Їй здалося, що в очах Естели вона побачила своє, направду сказати, досить-таки грішне життя. Було таке відчуття, що ця дівчинка знає про неї все.

- Де твій дім? - запитала герцогиня. - Де ти живеш?

- Сідай! - Естела вказала на камінь поруч. - Той, кого ти шукаєш, скоро прийде.

Лотті, майже проти своєї волі, присіла на камінь, із зростаючим подивом вдивляючись у маленьку співбесідницю.

- Він вибрав іншу, - не повертаючись до неї, промовила Естела. - Та не засмучуйся, на тебе чекає гідна доля. Ти будеш охороняти Храм Світла.

Лотті хотіла було скинутися, щоб за своєю звичкою заперечити словам, які були їй не до вподоби. Зупинила тільки думка про те, наскільки безглуздо їй, дорослій жінці, сперечатися з маленькою дівчинкою. Сторожко оглядаючись і поводячи зброєю в очікуванні ворогів, вона помітила, як схилом до них прямує Зерд.