Розділ 80. Втручання обставин

Металевий птах повільно набирав висоту, ховаючись від численних очей Голіафа у складках місцевості. За задумом Дана, гелікоптер мав виринути з-за верхівок скель, коли Голіаф уже наблизиться до схилу.

Першим металевого птаха побачив змінений, який засів на одній з тих самих скельних верхівок, тримаючи амулет напоготові. щоб метнути його у Голіафа.

Чудовисько наближалося. Амед і Естела, яка нетерпляче стиснула кулачки, вже бачили його зі своєї схованки, обладнаної дещо осторонь від передбачуваного шляху Голіафа. Було зрозуміло, що він не полізе в кущі, а буде підніматися пологою ущелиною, яка перевалювала через хребет гори, і далі спускалася униз.

Голіаф так і збирався зробити, зовсім не маючи наміру ускладнювати собі шлях, коли з-за скельних верхівок показався металевий птах, оминувши позицію зміненого.

Блискавка вдарила в гелікоптер, перетворивши його на вогняну кулю, що, тим не менше, продовжувала рухатися в попередньому напрямку.

З протилежного кінця долини за цим безсило спостерігала Нью.

- Леді! - міцні руки Саєба притиснули її до землі.

- Я повинна бути там! Я повинна хоча б чимось допомогти!

Нью пручалася, тримаючи в руці маленький ритуальний ніж. Нарешті їй вдалося вивільнитися. Побачивши, що Саєб не випускає її, вона навмання полоснула його ножем по руці.

Глибокий поріз миттєво заповнився кров'ю. Від несподіванки хватка Саєба зменшилася, і Нью вдалося вивернутися, відскочивши на кілька кроків.

Рука з ритуальним ножем тремтіла, і дівчина ніяк не могла знайти місце для розрізу. Нарешті це їй вдалося, і вона вже піднесла лезо до зап'ястя, коли почувся гучний тріск.

Напевно, товста нижня гілка сосни була не тільки сухою а й гнилою всередині. Тонке гілля на ній вже обламав вітер, а тепер прийшов час усієї гілки. Вона промайнула над головою Нью, яка здивовано обернулася на звук, і вдарила по руці, вибивши ніж.

Нью скинулася, очікуючи побачити Саєба, та матієць залишався на тому самому місці, де вона поранила його, і тільки хитав головою, дивлячись на дівчину.

Нью спритно підхопила ніж із землі, щоб повторити спробу.

Саєб міг би заприсягтися, що ніколи в житті не бачив подібного тому, що сталося далі. Йому здавалося, що дерева якщо й падають самі по собі, це відбувається повільно. Нічого подібного!

Величезна сосна переломилася на висоті трохи нижче людського зросту і за мить досягла землі, відкинувши Вартову зі свого шляху.

Саєбу просто пощастило, що він знаходився далі від дерева.

Впавши додолу, стовбур ще раз переломився у місці зіткнення із землею, і верхня частині покотилася геть.

Дівчина впала на бік і залишилася лежати нерухомо.

Після того, як Нью накинулася на нього, Саєба вже було важко чимось здивувати. Тож, він знову похитав головою і заходився відтягувати непритомну Вартову у кущі, що давали хоч якийсь захист.