Розділ 73. Залізний птах

У світі Владики жінка втомлено опустилася на траву, тоді як Лекстер залишився стояти.

Герцогиня не могла повірити, що їй все вдалося. Обриси тимчасового порталу вже зникли. Зонди, які забезпечили перехід, один по одному втягнулися у темно-сіру пащу просторово-часового пробою. Вони з Лекстером залишилися самі посеред незайманого лісу.

Проте, щодо "незайманого", Лотті, можливо, поспішила з висновками.

На неї, з вереском і кваканням неслося великими стрибками чудовисько. Поки герцогиня намагалася усвідомити побачене, Лекстер підняв зброю і вистрілив.

За кілька хвилин на місці, де тільки що знаходилася тварюка, залишилося тільки трохи попелу. Ефективність зброї Нойя перевищувала все, що було відомо на Місхоні, а також на Місхоні-2.

На мить до герцогині прийшла думка, що Зерд чимало здивується, побачивши її.

"Якщо буде добре себе поводити, може, подарую йому один винищувач монстрів", - грайливо подумала герцогиня, поправляючи пасмо волосся.

Поява монстра не надто збентежила її, адже поруч із нею вірний Лекстер.

А далі Лотті уперше в житті побачила гелікоптер.

З якоїсь причини, розвиток повітряного транспорту на Місхоні не просунуся далі повітряних куль. Тому Лотті зачаровано спостерігала за великим металевим птахом, який завис над верхівками дерев.

Лекстер виявився спритнішим, він навів зброю на гелікоптер і вистрілив. Однак, це не дало видимого ефекту, оскільки обмеження по дальності для зброї Нойя становило всього декілька метрів. Для віддаленого спостерігача постріл виглядав просто як спалах полум'я зі ствола, і, схоже, не справив належного враження, оскільки з гелікоптера, який опустився нижче, мотузяною драбиною спускався чоловік.

- Тут повно стрибунів! Піднімайтеся, ми вас заберемо!

Закінчивши спуск, і обернувшися до своїх потенційних співбесідників, Дан завмер на півслові.

З висоти він прийняв їх за Нью і Зерда, які повинні бути десь у цьому районі. Краще роздивитися заважали дерева і кущі, і тільки тепер Дан зрозумів свою помилку.

На нього вкрай недружньо дивилися двоє незнайомих людей, озброєних невідомою йому зброєю.

- Ви хто такі?

На думку Лотті, цей чоловік поводився вкрай необачливо, ігноруючи предмет, який вона тримала в руках.

- Я - Вартовий Дан, - він підходив ближче, втім, залишаючись на відстані десятка кроків.

Вартовий. Це слово зачепило Лотті.

З її точки зору, Дан розмовляв ламаною мовою Місхону. Все одно, як дитина, яка плутає префікси і відмінки.
- Я шукаю Вартового Зерда, - Лотті не бачила причин приховувати свої наміри.

- Ким ви йому будете?

Вже друга людина ставила Лотті це питання, і вдруге вона відповіла:

- Я його дружина.

Почувши це, Дан присвиснув.

- Ніколи не чув, що Зерд одружений, - тоном вибачення пояснив він.

- Одружений! - похмуро підтвердила герцогиня, не вдаючись у подробиці.

Дан помовчав, перетравлюючи новину.

- Ви не з цього світу, так?

Втім, він уже здогадувався, яку відповідь отримає.

- Не з цього, - підтвердила жінка. - І я шукаю свого чоловіка.

Коли їй щось було потрібно, Лотті виявляла надзвичайну наполегливість, і водночас прямолінійність. Іноді ця риса характеру шкодила їй, і потім вона жалкувала, що була надто відвертою.

Наприклад, у випадку з Найєрсом Мілтоном вона могла б обставити їхню інтрижку хитріше і заплутати сліди, як це робили інші заміжні жінки. Тоді події пішли б іншим шляхом, і вона навряд чи опинилася б тут.

- ... ви летите з нами? - повернувшись до реальності, Лотті зрозуміла, що пропустила якусь частину із сказаного Даном.

- Ні! - рішуче тріпнула вона головою.

- То, може, опустите зброю... леді? - після деякої паузи додав Дан, повертаючись до мотузяної драбини.