Розділ 66. Прибульці

Мхед був не в дусі. Замість того, щоб тренувати бійців храмової варти, йому довелося займатися господарськими справами.

Ось і зараз він відправив жінку, яка принесла до храму підношення у вигляді кошику з провізією, і записував отримані дари до спеціального сувою, коли прибіг молодий охоронець.

- Е-е...

- Чому без доповіді? - суворо зупинив його Мхед.

Ненабагато старший за нього, Мхед все ж намагався підтримувати дисципліну. Особливо тепер, коли його залишили замість очільника храмової варти, який вирушив у подорож разом з Естелою та Амедом.

Молодий хеск по-блазнівськи вклонився йому в ноги, і Мхед вже збирався зробити бійцю догану.

- Там Сірий жрець! - схоже, захеканий хеск був дійсно спантеличений.

- Як Сірий жрець? - Мхед навіть підвівся зі стільця.

- Прийшли двоє. Жінка і чоловік з якоюсь дивною зброєю. І привели Сірого жерця.

- Зараз розберуся!

Мхед крокував до виходу, намагаючись стриматися, щоб не перейти на біг і не упустити свою репутацію в очах молодого хеска.

Те, що він почув, не лізло ні в які ворота.

На подвір'ї, майже на тому самому місці, де Згверта колись наказала заарештувати Нью та Амеда, в оточенні храмової варти стояли троє. Та в першу чергу Мхед звернув увагу не на Сірого жерця, хоча оголені до колін ноги під вкороченою рясою справляли дуже кумедне враження.

Набагато більшу увагу привернула жінка у незвичайному чоловічому одязі, яка тримала в руках дивний предмет. Мхед з першого погляду зрозумів, що це зброя, оскільки на кінці спрямованої на охоронців трубки час від часу з'являлося полум'я. Так само був озброєний її супутник, і наразі вони стояли по обидва боки від Сірого жерця, тримаючи під прицілом товаришів Мхеда.

- Хто ви такі? - звук його голосу примусив декого з хесків озирнутися.

- Я герцогиня, а він мій охоронець, - відповіла жінка, не знімаючи рук зі зброї

Її вкритий пилом одяг та зачіска, яка декілька днів не знала гребінця, вказували на те, що ці люди подолали довгий шлях, щоб дістатися до Храму Світла.

- Чого ви хочете? - було друге запитання Мхеда.

- Я хочу знайти Вартового Зерда! - герцогиня не бачила сенсу приховувати свої справжні наміри.

- Ким ви йому будете?

- Я його дружина.

Мхед намагався переварити почуте.

Вартового Зерда він декілька разів бачив особисто, та ніколи не чув про те, щоб у нього була сім'я, як і у Вартових взагалі.

До розмови втрутився Сірий жрець, який вирішив скористатися виниклою паузою

- Вони з іншого світу! - зв'язані руки не дозволяли йому жестикулювати, тому він обмежився кивком голови.

Мхед, який народився у всіма зневажуваному племені найманих убивць, не мав іншої освіти, крім володіння ножем і мечем. І тепер він намагався зіставити отриману інформацію. Однак він був не дурним, як і всі хески, тож, виходило в нього непогано.

- Ти хочеш сказати, що Вартовий Зерд також з іншого світу?

- Ти кмітливий! - герцогиня не стала вдаватися в подробиці того, що насправді вони із супутником прибули не зі світу Вартового Зерда, а зовсім з третього світу.

- Хочеш сказати, що ти герцогиня, а твій чоловік - герцог? - Це вже не вкладалося у Мхеда в голові.

Він, звісно, чув, що такі люди існують. Десь в Імперії.

- Молодець! - похвалила його герцогиня. - Як мені його знайти?

Першою реакцією Мхеда було поставити жінку на місце. Однак, трохи поміркувавши, він не став цього робити. Можливо, герцогині з іншого світу звикли так себе поводити. Скоріше за все, вона навіть не знає, хто такі хески.

Всім у храмовій варті було відомо про небезпечні пригоді Амеда і бійця № 379, і також було відомо, що десь недалеко знаходиться вхід до іншого світу. Тому поява герцогині не була для Мхеда чимось зовсім надзвичайним, та все ж таки змусила його затриматися з рішенням.

- Навіщо ви його привели? - він махнув рукою в бік Сірого жерця, намагаючись виграти час.

- Він перетворив на монстрів двох моїх охоронців. Тільки один залишився живим... - герцогиня зам'ялася, не в змозі підібрати правильного слова.

- Я зрозумів тебе. Він перетворив їх на нечисть.

- Вони вкрилися лускою! - від жахливих спогадів герцогиня на мить втратила самовладнання, та все ж опанувала себе.

- Я думаю, що за законами вашого світу його повинні судити, вона махнула головою в бік Сірого жерця.

- Ти правильно розумієш, - підтвердив Мхед. - Ми заберемо його. А ви складіть зброю.

- Не поспішай, хеск! - все-таки вона щось знала про хесків.

- Тут розпоряджатися будемо ми, - і вона спрямувала зброю на ватажка.

Свого часу тільки щаслива доля вберегла Мхеда від долі найманого вбивці. Його найняв охоронцем багатий сеньйор, який багато роз'їжджав країною, і Мхед супроводжував його, іноді відкрито, а іноді таємно. Коли прийшла звістка про звільнення Храму Світла, Мхед залагодив справи із сеньйором і вирушив за океан з Амедом. Та все одно він був не з лякливих - серед хесків таких немає.

- Узяти їх! - його очі невідривно слідкували за зброєю прибулиці.

- Стійте! - владно наказала герцогиня. - Якщо не хочете, щоб він перетворився на купку попелу.

Підборіддям вона вказала на Мхеда.

- Він може підтвердити! - не відриваючи від супротивника виразного погляду, вона ліктем вказала на Сірого жерця.

- Леді каже правду! - перелякано підтвердив Сірий жрець.

- То вона вже стала леді? - не втримався від іронії Мхед, знаком звелівши хескам зупинитися.

- Не смій мене ображати, хеск! Я завжди була леді!

- Я не збирався тебе ображати. Може ти не знаєш, як вони поводяться із захопленими людьми, але для них це раби, придатні тільки для перетворення на погань. Сумніваюсь, що до тебе він хоч одну жінку називав "леді".

- О-о, ця пані перевиховала Сірого жерця! - це був той самий хеск, який блазнював у келії.

- Тихо! Справа серйозна!