Розділ 57. Інформація

- Бойовий робот класу Чистильник, - Амайя вивела на екран зображення зруйнованого поселення.

Цього разу вона була без мітенок, але її пальці так само вправно натискали на клавіші.

Сам того не підозрюючи, боєць № 379 виграв у змаганні трьох керманичів. першим привівши корабель до узбережжя Західного континенту. Герцог із супутниками відстав усього на день, а згодом на узбережжя прибудуть герцогиня і Владика.

Залишивши Естелу під охороною загону, змінений відправився на пошуки Голіафа. Потрібно було підібратися якомога ближче, щоб амулет міг зчитати інформацією. Чесно кажучи, носіння жіночої прикраси вже дістало його, однак альтернативою могло бути тільки перебування Естели поруч із чудовиськом, а цього змінений ніяк не міг допустити.

Навіть знаходячись на далеко від нього, на узбережжі, дівчинка підсилювала зв'язок жриць з амулетом настільки, що той міг передавати інформацію в реальному часі.

У ніс вкотре вдарило запахом гару, та змінений не став зупинятися. Він уже бачив цю картину: спалена стоянка печерних людей і розкидані тіла.

На хвилину змінений відчув себе так, як раніше, коли виконував накази Владики. Коли існувала тільки ціль і більше нічого, ані зайвих емоцій, ані переживань.

Голіаф ненабагато випереджав його, втім амулет поки що не міг його запеленгувати, і висновки жриць базувалися на загальному характері руйнувань.

З кущів почулося шипіння, і в руках у зміненого миттєво опинилися два ятагани. Нависаючи над рослинністю, до нього тягнувся стрибун. Однак після перших випадів зміненого монстр передумав його атакувати і кинувся навтьоки. Така поведінка могла свідчити лише про одне - поруч є Той, хто говорить з Темрявою. Тож, змінений подвоїв обережність.

* * * * *

- Поруч з амулетом пеленгується чіп Старшого жерця і чіп нечисті, - повідомила Омеа.

- На жаль, ми не можемо його попередити! - відрізала Амайя. - Амулет працює тільки в один бік.

- Та я впевнена, - вона глянула на подругу вже м'якше, - що він зможе про себе подбати.

- Виходить, Старший жрець теж вижив, - задумливо промовила Омеа, переглядаючи інформацію на екрані.

- Під час вибуху амулет захистив усіх, хто знаходився в певному радіусі. Можливо, Старшому жерцеві теж пощастило.

- Це означає, що і Владика поруч з ним?

- З чіпом повновладдя якась катавасія. На якийсь час він зникав, потім з'явився. Та не пеленгується як слід. Це означає, що він не повністю функціональний. Або ж носій пошкоджений.

- Ну ти скажеш! Носій пошкоджений, - пирхнула Омеа.

Амайя знизала плечима.

- Нервові клітини носія можуть бути недостатньо функціональними, щоб забезпечити повноцінний зв'язок із чіпом повновладдя та використовувати всі функції чіпу, - відпарирувала вона стандартною фразою. - А з якої причини це відбувається, нам невідомо.

- Та ти й сама знаєш, що нещодавно він знову зник з моніторів, а це означає, що носій залишив Східний континент.

Потужний передавач чіпу повновладдя пеленгувався до тих пір, поки носій чіпу знаходився на Східному континенті, тобто на одній ділянці суші з Храмом Світла. І це не потребувало додаткових пеленгаторів. Та коли герцог вирушив за океан, пеленг обірвався.

* * * * *

Грайливий вітерець розносив дим із жаровні у затишному місці на узбережжі, з усіх боків огородженому скелями. Амед знайшов його під час розвідки, шукаючи куточок, де зв'язкова зможе увійти в транс.

Тепер він сидів нерухомо, побоюючись зробити зайвий рух, щоб не потривожити Естелу. І тільки його очі та вуха ловили щонайменший рух і щонайменший шурхіт.

Дівчинка з незвичайно дорослим виразом обличчя розплющила очі:

- Ми йдемо за Соколом! - дзвінко вимовила вона. - Він має згадати своє ім'я.

Амед підвівся, щоб розім'яти ноги. Тривалий час він просидів в одному положенні, оберігаючи спокій зв'язкової, і не можна було сказати, що ідея вирушити вглиб континенту припала йому до душі.

До Естели він ставився зовсім не так, як до Нью. Якщо накази Обраної Амед виконував, не обговорюючи, то за дитину відчував відповідальність. Втім, сперечатися із зв'язковою було безглуздо, а за звичаями хесків це дорівнювалося мало не до злочину, в залежності від наслідків. Тому Амед мовчки змів із жаровні ледь жевріюче вугілля, склав її і пішов за дівчинкою.

Схоже, Естела не збиралася повертатися на корабель. Вона мала намір вирушити по слідах зміненого негайно.

- Ми підемо удвох, - вона уважно подивилася на Амеда, попереджаючи його запитання.

Амеду залишалося тільки зітхнути. Хтозна які небезпеки чатують попереду, і загін хесків був би непоганим прикриттям. А він, Амед, вже старіє і стає сентиментальним. Змолоду будь-яка небезпечна ситуація у нього викликала тільки азарт.

Хоча боєць № 379 не залишав слідів, які міг би прочитати Амед, Естела впевнено вела хеска крізь гірський ліс, місцями спритно продираючись через кущі.

Її довга сукня і нарядний кожушок не були пристосовані до такої подорожі, та незважаючи на це, Естела була у захваті від пригод, і в цьому поводила себе, як звичайна дитина. Під час недовгих зупинок Амеду тільки й залишалося, що вибирати з її довгого волосся сухі гілочки та опале листя.

- Вони вже недалеко. Я відчуваю амулет, - сповістила дівчинка згодом.

Про те, що крім амулету, у напрямку, вказаному Естелою, знаходиться і моторошне чудовисько, здатне знищити ціле поселення, Амед знав і без неї.

- Трохи відпочинемо, - запропонував він дівчинці. - Нам потрібно зібратися із силами та обміркувати, як діяти далі.

Вона охоче погодилася на зупинку, і за мить вже сиділа на поваленій березі, повз яку вони щойно проходили.

Дерево впало від старості вже давно. Його товстий стовбур не витримав пориву ураганного вітру, який, розігнавшись над морською поверхнею, із шаленою швидкістю налітав на схили.

Та з другою частиною твердження Амеда дівчинка не погодилася.