Розділ 49. Третій сон Норісси

Осіння негода вирує у хмарах. Долиною свистить пронизливий вітер.

Норісса стоїть серед знайомої трави, тільки цього разу їй холодно, дуже холодно.

Норісса дивиться навкруги, та чудовиська ніде не видно. Зате з віддаленого кінця лугу назустріч іде її батько, барон Нордвінд.

Дівчина робить кілька кроків назустріч і хоче побігти, щоб зігрітися в його обіймах, як раптом перед нею на землю падає ключ. Він великий, ледве вміщається в руці.

Піднявши його, Норісса раптом розуміє, що це ключ від дверей, за якими можна сховати чудовисько, і воно більше не загрожуватиме світові.

Хтось гукає її, називаючи по імені. Тільки Норіссу чомусь називають Амайєю.

Норісса обертається і бачить маленьку зв'язкову. Естела біжить до неї, плутаючись у довгому одязі та високій траві.

- Дай! Дай мені ключа!

Норісса хоче спитати, чи не помилилася дівчинка, називаючи її Амайєю, і бачить, що за маленькою зв'язковою женеться чудовисько. Норісса кидається уперед, щоб захистити дівчинку, та вона не встигає - чудовисько наздожене Естелу раніше.

Чорне щупальце свистить навздогін зв'язковій, але дівчинка падає, зашпортавшись, і чорне щупальце проноситься над нею. Естела піднімається і знову біжить уперед. Вона виграла трохи часу, і тепер Норісса встигне стати між нею і чудовиськом.

Проте дівчинка простягає руку, вимагаючи дати ключ.

- Віддай ключ! Це її доля, - лунає мелодичний голос Амайї.

Чорне щупальце вдаряє Норіссу, і вона падає, намагаючись врятуватися від смертельних обіймів, як це нещодавно зробила Естела.

З рук Норісси вилітає ключ, який падає на землю. Маленька зв'язкова спритно підхоплює його і, розвернувшись, біжить назустріч чудовиську.

- Норісса! - це голос батька.

Чудовисько і дівчинка, обплетена його щупальцями, зникають.

Норісса знесилено лежить на землі, не маючи сіл підвестися. Вона не змогла виконати свій обов'язок і захистити дитину.

"Це її доля", - лунає мелодичний голос Амайї.

Несамовита від безсилля, Норісса б'є кулаком по землі.

- З тобою все гаразд? - над нею нахиляється Вартовий Дан, і Норісса повертає до нього залите сльозами обличчя.

Він підхоплює її на руки, і за мить луг стає порожнім.

"Світ врятовано..." - здається, це був голос Омеа.