Розділ 41. Штурм резиденції

Герцог нервував. Експедицію доведеться відкладати через смішні набіги повстанців. Гвардійці легко відбивали їх, та герцога не полишала думка, що за ними стоїть щось більше. Шкода, що наразі в резиденції не було жодного Нойя, можливо, вони прояснили б ситуацію

Його шпигуни не могли розповісти нічого путнього, крім того, що скрізь активізувалися жебраки, які почали збиратися у невеликі зграйки.

Чогось не вистачає. Герцог міряв кроками кабінет. Чіп повновладдя.

Це якось пов'язано з чіпом повновладдя. Та кому він потрібен на Місхоні-2?

Стоп! Він знає, кому він потрібен. Та це нісенітниця. Владика не міг вижити, адже один з вірних охоронців герцога особисто перерізав йому горло.

- Ваша світлість! - до кабінету без стуку влетів охоронець - Повстанці таранять огорожу біля центральних воріт! Вони пригнали сміттєвоз і зараз уже, напевно, увійшли на територію.

Поки генерал віддавав накази, герцог стрімким кроком прямував до покоїв Лотті. Вона - найцінніше, що у нього є. Все інше йому забезпечать Нойя, як вони вже зробили це одного разу.

Герцогиня сиділа на пуфіку у вишуканій сукні, а служниця тримала перед нею дзеркало, у якому Лотті спостерігала, як друга служниця вкладає волосся у високу зачіску.

- Ходімо! - герцог із силою смикнув жінку за руку, змусивши її підвестися. - Немає часу!

Шпильки розлетілися з рук служниці, та Лотті з герцогом були вже в коридорі.

- Ти можеш пояснити...?

- Ні! - відрізав герцог.

У дворі вони побачили, що біля огорожі йде справжній бій з охороною.

Два таких же сміттєвози, обладнані для перевезення людей, стояли біля входу в будівлю.

- Сідай у другий, там безпечніше! - герцог підштовхнув Лотті і побіг до першої машини.

- Виїжджай через північні ворота! - наказав він водію, зачинивши дверцята.

Генерал сів у кабіну другої машини, а герцогиню підхопили руки охоронців і затягли до кузова.

На північних воротах очікував неприємний сюрприз. Дорога, що розпочиналася за воротами, була перегороджена ще однією машиною.

- До західних воріт! Мерщій! - герцог намагався зметикувати, скільки взагалі машин може бути у повстанців, і звідки вони у них взялися.

Адже ці жебраки... Може, він, недооцінював цих жебраків?

Західні ворота вже відчинялися, і дорога за ними була вільною. Машини набрали швидкість і помчали у напрямку гірського масиву, що височів на горизонті.

Дорога повертала, петляючи серед пагорбів, що ставали все вищими і вищими. На одному з поворотів герцог помітив позаду дві машини повстанців.

Хоча це було не дуже зручно робити на швидкості, він примудрився відкрити ящик за сидінням і дістати зброю, таку саму, якою були озброєні охоронці порталу.

В машині було небезпечно переводити її на бойовий режим, тож герцог тримав зброю напоготові.

Гірська дорога не дозволяла далі збільшувати швидкість, і герцог відзначив, що відстань між ними і переслідувачами повільно скорочується. Порятунок був уже зовсім близько - маленький кортеж наближався до порталу.

Найєрс Мілтон стиснув зуби. Він змушений тікати з власної планети. І від кого? Від жебраків!

Ну нічого! Це ненадовго.

Він повернеться з такою армією, якої тут ніхто не бачив, і тіла повішених бунтівників будуть прикрашати дерева навколо резиденції.

Завищали гальма, відволікаючи герцога від кровожерливих думок.

Друга машина зупинилася позаду першої. Вузькість дороги не дозволяла під'їхати ближче.

Не очікуючи, поки з неї вийде увесь загін, герцог кинувся до порталу. Приблизно півтори хвилини потрібно. щоб привести його у робочий стан.

Позаду почувся скрегіт металу, і обернувшись, герцог побачив, як перша машина повстанців, не зупиняючись, вдарила в кузов машини, у якій їхала Лотті, змусивши машину посунутися до обриву.

За інерцією, машина повстанців докотилася до машини самого герцога і стала, впершись у неї. З кузову посипалися озброєні люди, та герцогу було вже не до того, щоб за цим спостерігати.

- Зачиняйте двері! - наказав він, і стулки дверей повільно рушили одна назустріч одній.

- Десять, дев'ять, вісім,... - розпочався зворотній відлік.

Поруч з герцогом у підлогу вдарив вогняний заряд. Один із повстанців встиг добігти до дверей і вистрелити у вузький отвір, що зачинявся.

- Три, два, один! - із звуковим сигналом герцог увійшов у арку, що заповнилася сірим туманом.

Опинившись у світі Владики, він побачив. що з ним залишилося всього троє бійців. Відштовхнувши одного з них, герцог кинувся до пульту керування і ввів секретний код блокування порталу. Тепер ворог не зможе переслідувати його, і ніхто не зможе скористатися переходом до тих пір, поки він не розблокує портал. Зняти блокування можуть хіба що Нойя, та навряд чи вони стануть це робити. Отже, поки що він у безпеці.