Глава 7. Чупакабра

— Очі — лідеру, — затріскотів у навушниках командира голос вартового, — Третій зник з поля зору…

Головний похапцем почав натягати свого шолома, тому Вікторові більше нічого почути не вдалося. Зате з того схилу, де вартував зниклий боєць можна було почути звуки борсанини та тріск гілок. Вочевидь він зараз боровся з кимось, хто підкрався до вцілілих зненацька. 

За кілька секунд все стихло. Віктор пошкодував, що у нього немає ніякої зброї. Хоча зараз вона була очевидно ні до чого, — впевненості все ж додавала б. Парамедик і командир націлили свої короткі автомати у бік небезпеки. Над яром повисло мовчазне задушливе очікування, що тисло на всіх невидимим тягарем. Віктор трохи припіднявся, так, щоб було видно вцілілого дозорного. І одразу побачив мету своєї подорожі.

Надто швидко, навіть для вампіра, блискавкою збираючись із кількох наземних стрибків на стовбури ближніх дерев та стрибаючи між ними, промайнула сіра тінь незвіданої істоти. За розмірами вона була не такою і великою. Десь як дорослий доберман, тільки з іншим вигином лап та довгим хвостом. Але це були самі лише перші враження, що зазвичай оманливі. 

Вартовий також помітив небезпеку. Вів звів приціл свого автомату в її бік, але було запізно. З дерева на нього летіла кігтиста тварюка і її наміри вгадати було не важко. 

Якби чупакабра напала на людину, то все закінчилося б значно швидше. Але зараз у неї на шляху, а точніше — траєкторії — стояв не хлопчик, а елітний кількасот річний вбивця. Навіть в немислимо короткі часові рамки він спромігся зорієнтуватися. Дуло автомату не встигло направитись на ціль, але ногами Рішитель зумів відштовхнутися від підмерзаючої поверхні й спробував стрибком убік ухилитися від хижака. Віктору навіть почало здаватися, що космодесантник впорається...

Але чупакабра, схоже, думала інакше. Вже у польоті вона різко перегрупувалася і якимось химерним способом пустила в хід власний хвіст. Він дістав утікача вже у повітрі, але наче нагайка оповив ближню до чупакабри руку. Тому на землю обоє впали таки разом. Автомат видав коротку чергу в нікуди — це був останній його тривожний зойк в руках колишнього власника. В повітря здійнялося торішнє пожухле листя в перемішку зі снігом та бризками блакитної крові.

Віктор, який за цих кілька секунд вже тричі шкодував, що в усе це вплутався, лише безпорадно вилаявся. З усіх смертей за останній час ця вразила його найбільше. Разом з тим, грація та спритність чупакабри просто не могла не зворушити. Якщо у ланці консументів з'явився хижак, достойніший за вампіра, то загинути від його пазурів, ікл чи, навіть хвоста, вже було кращим за будь-яку розправу зі сторони спецслужб чи солдатів людей. Хоча кого він дурив цим заспокоєнням? Він хотів жити і жодна чупакабра не могла переконати його у супротивному.

В бій кинувся командир. Він вистрибнув з яру і в польоті дав чергу по тому місці, де чупакабра справляла кривавий банкет. Парамедик видерлася на верхівку схилу й намагалася організувати прикриття. Однак велика кількість гілок та стовбурів дерев добряче цьому заважало. 

Кулі командира лише згорали землю: чупакабра відкотилася сірим клубком вбік і, ставши на задні лапи, кинулася в точку, куди приземлився керманич групи. Її рухи на землі нагадували біг ящірки. Лише масивні задні лапи відрізняли спосіб її пересування, в якому  були присутні пружні стрибки. 

Командир також не зміг спіймати тварюку в приціл: чупакабра несподівано здалеку відштовхнулася від землі й кинулася просто на Рішителя. Той впустив автомат і обома руками схопив чупакабру на льоту за горло. Вікторове серце йокнуло в надії — зараз цей бувалий тип всипле монстрові чортів!

Але чупакабра, схоже, і до цього була готова. Вигнувшись в сталевих лещатах командира, вона вперіщила його задніми лапами в груди. Від сильного удару вампір похитнувся і, видно, послабив хват. Чупакабрі вдалося тої ж миті відкинути зі своєї горлянки кігтистою лапою правицю командира, але той реабілітувався і звільненою рукою він заїхав хижакові у гостру, лисицеподібну морду кулаком. Іще раз. Звір, який був принаймні вдвічі меншим від своєї жертви, звивався вугром, але не міг більше нічого вдіяти. Парамедик рвонула на допомогу командиру: все ще пробуючи спіймати чупакабру в приціл, іншою рукою вона потяглась до бойового ножа на поясі.

Але хід двобою перемінився швидше. Брак знань про супротивника діяв проти вампірів. Навіть тримаючи чупакабру за горло не слід було забувати про її потужній хвіст, що наче жив власним бурхливим життям. Міцно, наче тросом, він оповив ногу командира; чупакабра смикнулася і обоє повалилися на землю саме тоді, коли парамедик вже була готова вцілити у складну мішень безпечно для командира. Вампір випустив звіра з рук, той перекотився по землі й знову став на чотири лапи. Перед чупакаброю зараз опинився впущений командиром автомат. І такого повороту не очікував взагалі ніхто.

Передніми лапами, що були коротші, як у кенгуру, але з добре розвиненими гнучкими пальцями , хижак легко підхопив зброю і, притиснувши прикладом до плеча, націлився у суперника. Підгледіла вона цей прийом за час довгих гонитв у своїх переслідувачів, дійшла до цього сама якимось незвіданим методом осмислення, але станом на зараз чупакабра взяла у приціл його ж зброї досвідченого бійця і… натисла на гачок!

Особисто Віктор просто закляк, натомість вампірка голосно зойкнула і це було чути навіть крізь маску.

Нічого не відбулося. Автомат не вистрелив і командир, який сам був здивований та спантеличений, перевів затамований подих. Чупакабра люто загарчала, лапою вправно пересмикнула затвор і після цього випустила у Рішителя весь боєзапас магазину…

З близької відстані спеціалізовані кулі прошили бронежилет, розірвали весь можливий захист і перемололи нутрощі на фарш. Рани, яких завдала черга, були просто несумісні з життям. Але воїн не впав: він схопився за стовбур ближнього дерева і плавно опускався на коліна, як-то античний переможений герой. Чупакабра ще кілька разів клацнула гачком, але зрозуміла, що більше стріляти не може. Тому вона перехопила автомат за дуло, одним стрибком дісталася до командира і прикладом з розмаху збила його з ніг вже остаточно.