Глава 3. Похід

Залишитися у місті було, меншою мірою, небезпечно. "Склеп" лишався для Віктора тепер останнім місцем, де йому слід було б з'являтися. Доки не гинуть люди, інші люди, переважно, не надто метушаться. Однак досить загинути комусь одному й одразу розкручується активна діяльність. А загинуло вже мінімум троє — Юля від рук іншої людини та, щонайменше двоє спецслужбістів (третій лишає сумніви) від пазурів Віктора. Загалом більше, ніж достатньо. 

У схованці залишаються практично всі речі, що могли б допомогти Вікторові у поході. Одяг, спорядження, місячний запас крові... Зрештою він міг би хоч зараз рушити в експедицію: їжу можна знайти в лісі й по селах; ще не надто холодно, аби шукати засоби обігріву. Але якби просто змотатися на пікнік — це одна справа. А тут не відомо скільки він міг ганятися за напів-реальним звіром лісами. Ні, тут потрібно підготуватися як слід.

Цікава річ — життя. Сидиш собі в логові, ні про що не думаєш. А тут — що ти знаєш про чупакабру? А ти й справді нічого не знаєш. І може краще було б звалити до іншого міста, як раніше, почати нове життя... Та кому потрібне нове життя, що нічим не відрізняється від попереднього?

В кіоску преси Віктор придбав місцеву муніципальну газету. На жаль, там де завжди друкували некрологи, дійсно був небажаний запис: "Пішов з життя віртуозний митець, саксофоніст та літератор Фелікс Золотаренко. Вічна пам'ять нашому талановитому землякові..." Принаймні незнайомка не збрехала про зачистку вампірів. 

До Гакалів Віктор йти не збирався. По-перше, це було б надто небезпечно. Та ні, це по-друге. По-перше, він навіть не сумнівався, що подружжя вже було мертве. От і залишився він сам-один. Знову.

Одяг та екіпіровку можна було поцупити з магазину спорттоварів та туристичного спорядження. Дуже обережно Віктор вештався торговим залом вдень, запам'ятовуючи де що лежить. Запас їжі можна було здобути в лікарні. Там кров зберігалася у пластикових пакетах — що може бути краще для походу? Лише кілька разів за всю історію вампір навідувався до лікарні. Він вважав це якось низько, відбирати таку цінну речовину, навіть у людей. Все одно, що красти корм зі собачого притулку. Але ж якщо лікарні мають рятувати життя мешканцям міста — значить все навіть дуже чесно виходить.

Тож, перечекавши решту дня на іншому рятівному горищі, де вдалося навіть трохи поспати, Віктор озброївся сутінками, ефектом несподіванки, бистротою реакції та запасом витримки, щоб зібратися в похід як слід. 

З магазином проблем не було. До того, як приїхала служба охорони й констатувала чималу дірку у вікні, Віктор вже розжився всім необхідним й покинув приміщення. Близько п'яти хвилин йому вистачило, аби прихопити рюкзак на вісімдесят літрів місткості, маленький (але ж дорогущий) намет на дві персони, компас (про всяк випадок), огниво, спальник, каремат, похідний ніж, захисні окуляри, термобілизну, пару спортивних черевиків та водостійку накидку. Добре розгледівши усе вдень він просто йшов і складав у свіжо-крадений рюкзак усе, що було необхідно. 

У лікарню вдертися з похідним рюкзаком за плечами було недоречно. Тому Віктор заздалегідь лишив усі пожитки під лавкою біля виходу й рушив всередину з брендованим пакетом популярної торгової марки. Знайти холодильники було не важко. Вони не охоронялися, а були лише опломбовані проти несанкціонованого доступу. Віктору було начхати на пломби, тому набрати повний пакет пластикових мішечків з системами, готовими для переливання, було зовсім не складно.

Однак на виході зі сховища, Вікторові перестало щастити. Його окликнула гладка медсестра, яка запідозрила щось лихе, й вампірові довелося бігти.

Здійнявся галас. З кабінетів на шляху до втечі почали з'являтися наполохані медики, яких доводилося оминати. Якийсь кремезний дядько спромігся вхопити Віктора за рукав, але одного потужного удару в сонячне сплетіння цілком було достатньо, аби той відчепився.

Найбільша халепа чекала на виході. Раніше тут сиділи літні пенсіонери, але коли лікарню нафарширували різним дорогим приладдям, в черговій частині з'явився справжній державний охоронець з внутрішніх військ. Віктор навіть трохи здивувався, коли той перегородив шлях до втечі, цілячись у вампіра, вочевидь, справжнім пістолетом!

— Ану, палдла, стій! А то стрілятиму! 

І це вже втретє за останній час. Віктор пригальмував. Він спустив донизу пакет, що раніше ніс, притиснувши до грудей. Якщо навіть цей тип відкриє вогонь, пластиковий "фаст-фуд" не має постраждати. Впевнено наближаючись до виходу та перешкоди на своєму шляхові, Віктор максимально понизив тембр голосу, щоб промовити:

—- У мене стріляли вояки антанти, фашисти, комуняку, гвардія кайзера, ваші специ, бандоси...

Відстань неминуче скорочувалася. Охоронець помітно нервував. Пістолет вже був знятий з запобіжника, так що вистрелити було зовсім не важко. Й коли між ними лишалося метра півтора, хол лікарні заглушили одразу два постріли...

Обидва у грудну клітину. Віктора сильно захитало. Позад нього стіна та підлога були заляпані блакитнуватою речовиною. Він навіть гмикнув від болю. Але вже за мить вампір простяг вільну від ноші руку й просто витяг пістолет з рук охоронця. Останній так і закляк. Він з жахом дивився на хлопця, якого щойно не взяли дві дев’ятиміліметрові кулі. Охоронець тремтячим голосом спитав:

— Ви, ви у бронежилеті?

Віктор беземоційно похитав головою, ховаючи пістолет до кишені своєї куртки. Тою ж рукою він схопив та відкинув охоронця в бік — той не надто й пручався.

Рани нили, затягуючись. Віктор витяг з-під лавки свій новий рюкзак, склав туди харчі й швидко розчинився у сліпому мороці ночі. Небо було затягнуте важкими хмарами, що зрідка осипали на землю легенькі сніжинки. Долетіти до землі вдавалося зовсім не кожній з них.

Светр, куртка та футболка були прошиті наскрізь кулями. Холодний вітер вривався у рвані рани одежі та гуляв по шкірі, але Вікторові то було не надто суттєво. Він крокував майже порожньою трасою вже далеко за межами міста. Здоровий глузд підказував, що інцидент у лікарні не минеться безслідно. І коли міліція дізнається про бризки блакитної крові на лікаренчній стіні, та за протоколом “докладе нагору”, за ним у всі кінці рушить важка кавалерія спецслужби. І озброєні вони будуть не стрілецькою зброєю, а, як мінімум, "стволами", здатними спричинити йому шкоду. Або напалмовими вогнеметами, від яких вампіру також можна легко загинути.