Глава 34.1

Сайм прийшов до Іві перед полуднем. Він продовжував відчувати провину перед нею, до того ж йому дуже захотілося побачити Мер’яту, хай і на якусь мить. 

Розлучаючись, вони домовилися, що Сайм прийде і розповість Іві все, що вважатиме за потрібне та  запропонує їй свою допомогу, як і збирався. 

Про одне Мер'ята поки що попросила його мовчати – про їхні стосунки.

З вікна кухні Іві побачила Сайма і покликала  Нію. Та уважно вдивилась у постать етелянського вождя, який перетинав порожній двір.

– Треба дати добрячої прочуханки   твої слугам! Зовсім не стежать за тим, що кожен може ходити тут, як йому заманеться!

– Облиш, мамо, Сетао –  мирне місто...

Іві хотіла вийти назустріч Сайму, але Нія втримала її.

– Не твори ще більших дурниць! Служниця скаже йому, де тебе шукати, – пробурмотіла Нія і рішуче попрямувала до дверей комори, – хочу чути вашу розмову, – обернувшись до дочки, додала вона.

Іві не наважилася заперечити матері. До того ж, вона сама хотіла, щоб Нія  про все дізналася. Можливо, вона краще розбереться у тому, що відбувається.

У двері постукали.

Іві пригладила волосся, намагаючись заспокоїти серце, що сильно билося, і сказала:

– Увійдіть!

Але голос її здригнувся.

Сайм увійшов, дивлячись  в обличчя дівчини прямо і відкрито.

– Ти все ж таки повернувся! – сказала Іві.

– Я більше не хочу обманювати  та дражнити тебе, – без будь-яких вступів, заговорив Сайм.

– То всі твої обіцянки були брехливими?

– Не зовсім так. Але тепер це не має значення. У мене є сила та можливості. Зараз я прийшов запропонувати тобі допомогу, якщо ти її потребуватимеш.

– Допомогу?

– Гроші… незалежність, я можу дати тобі незалежність… Ти станеш багатою.

– І це все? – обережно уточнила Іві.

– Все…

– Ти обманював мене, прикидаючись закоханим!

– Так. І жалкую про це, – сказав Сайм, усвідомлюючи, що всі його слова зараз звучатимуть нещиро для слуху скривдженої дівчини.

Так і сталося.

– Порожня балаканина! – вигукнула Іві з гіркотою.

Пристрасть її до Сайма нікуди не зникла. Від того, що він став таким холодним і недоступним, бажання лише спалахнуло з новою силою.

– Тобі доведеться прийняти усе, як є! – спокійно сказав Сайм.

– І що ти хотів мені запропонувати?

– Цей будинок належить тобі? – запитав Сайм.

– Так, але всі витрати оплачує… Теумар.

–  Він давно не з'являвся, і в тебе почалися проблеми?

– Звідки ти знаєш?

– У Лянсіді дещо сталося. Ізенар дуже сильно захворів, і Теумару довелося вирушити за ліками. Але він вирушив не один.

– З ким же? – спитала Іві, відчуваючи, як у неї перехопило подих.

– З моєю сестрою Айною, яку Ізенар до цього викрав із дому! Тільки Айна здатна добути потрібні  ліки, – відверто відповів Сайм.

– То ти приїхав, щоб запаморочити мені голову? Думав, що в такий спосіб підкориш собі волю Теумара? – прошепотіла Іві, холодіючи при думці, що її припущення виявилося вірним: Саймом керувала   жада помсти.

– Не знаю… Я ні в чому не був певен. Я просто хотів зробити з тебе союзницю! Якби я прийшла до тебе відкрито, стала б ти мені допомагати?

– Може  і стала б! Але чому тепер кажеш мені правду? Чому не довів усе до кінця?

– Умови змінились. Але присягаюся, так чи інакше, я збирався подбати про твоє майбутнє. Я припускав думку, що Теумар не захоче тебе більше бачити.

– Як благородно! То чому б тобі зі мною не  одружитися! – вигукнула Іві, повільно наближаючись до нього, дивлячись у його обличчя жарким, проникливим поглядом.

– Я не можу, Іві, не можу… Я не вільний! У мене є наречена, – відповів Сайм, не ховаючись від її очей.

– Але ти дав мені зрозуміти…

– Послухай, я шкодую, про те, що довелося зробити. Твоя пристрасть до мене скоро минеться… Я хочу, щоб ти постаралася повернути свою любов до Теумара.

– А якщо цього не хочу? – з викликом запитала Іві, зиркнувши на двері комори, за якою ховалася Нія.

– Тоді візьми все те, що я можу тобі запропонувати і живи так, як воліє серце. Я не знаю, що на тебе може чекати в Лянсіді, але Етеляна стане тобі домом, якщо забажаєш, слово вождя... Ти ніколи і ні в чому не відчуваєш потреби.

–  Мені треба подумати…

– Я їду сьогодні після полудня…

– А Мер'ята? – раптом запитала Іві. – Ти знайомий з  Мер’ятой, сестрой Теумара?

– Знайомий. Також я знаю, що вона зараз у твоєму домі, і що приїхала вона на прохання Теумара.