Розділ 27.1

Струнка фігура, загорнута в дорожній плащ, стрімко увійшла до вітальні і відкинула з волосся каптур, оголюючи вихори темного непокірного волосся.

Сайм відчула, як над головою його сяйнули  сліпучі блискавки, а підлога під ногами захиталася, готова розкритися.

За дверима, за кілька кроків від нього стояла та, яка ледь не занапастила його, та, про яку він мріяв усі ці дні та ночі, та, любов до якої, незважаючи на жорстокий обман, продовжувала битися в його серці. 

Привид Сухого русла виявився не примарою, а живою жінкою із плоті та крові.

Сайм уперся лобом у стіну, намагаючись стримати рик відчайдушної люті, що рвався з грудей.

– Мене звуть Мар'ята, – почув він владний і водночас ніжний голос, – я сестра Теумара та дочка Ізенара. Я приїхала сюди на прохання брата. Обставини не дозволяють йому покинути Лянсіду…

Ото так! Дочка допомагала батькові у підлому обмані! Неймовірним зусиллям волі Сайм змусив себе заспокоїтись  і знову подивитися у вузьку щілину.

Мар'ята! Мар'ята! – билося у його запаленій свідомості. Він погано розумів, що каже дівчина, голос її заглушав гуркіт крові у вухах. Трохи  повернуте в його бік обличчя: таке гарне, бажане, ненависне,  розпливалося від сліз, що застиляли  йому погляд.

– З ним трапилося щось страшне? –  стривоженим голосом питала Іві, за звичкою, притискаючи руки до грудей.

– Ні, з Теумаром нічого не сталося. Я не можу говорити про все відкрито, але він просить тебе прибути в Лянсіду якнайшвидше…

–  У Лянсіду?

– Так, тому він надіслав мене… Решту подробиць ти дізнаєшся на місці.

Іві квапливо заходила по кімнаті, торкаючись пальцями палаючих щік.

Дівчина, що стояла перед нею, була схожа на Теумара широкими вилицями і розрізом очей, але Іві побоювалася інтриг Ізенара, очевидно, готового на що завгодно, аби тільки  перешкодити їхньому щастю.

– Виїхати треба якнайшвидше, – продовжувала Мар'ята, – Коням вистачить ночі, щоб відпочити, а тобі, щоб зібратися.

– То ж завтра? – невпевнено запитала Іві.

Вона дуже не любила змінювати свої найближчі плани, її дуже дратувало, коли ситуація ставала впоперек її задумів.

– Маєш сумніви? – спитала Мар'ята, побачивши вагання на обличчі братової коханки.

– Це все дуже дивно... До сьогодні я не думала про твоє існування. Чому Теумар не розповів мені, що у нього є сестра? До того ж я не можу поїхати, не попрощавшись із матір'ю.

– Про це запитаєш його при зустрічі… Я чекатиму на твою відповідь у готелі! – холодно промовила Мар'ята.

– Ні ні! – поспішно заперечила Іві, – навіщо готель! У будинку є прекрасні гостьові кімнати. Та й супутникам твоїм місце теж знайдеться.

Зрештою це краще, ніж мучитися від невизначеності. Але усвідомлення того, що Теумар не покинув її, а дбає про неї, як і раніше, не послабило потягу до Сайму. 

Іві пам'ятала, що молодий вождь Етеляни, можливо, чекає в спальні закінчення розмови або повернеться вночі, і розуміння цього страшно хвилювало її кров, а солодкі спогади про поцілунки паморочили голову. 

Іві була готова на зраду. Вона хотіла хоча б раз у житті відчути те, чим  коханий не  поспішав із нею ділитися.

–  А що ще Теумар велів мені передати?  

– Він, як і раніше, любить тебе і, сподівається, що ти теж його не забула…

– Ні, я теж люблю його, як раніше! – з жаром вигукнула Іві, насолоджуючись складною грою, яку затіяла.

Сайм зневажливо посміхнувся, розуміючи всі таємні думки, що плекала дівчина у своїй душі. 

Кілька полум’яних поцілунків затьмарила цілий рік любовних стосунків, і сьогодні вночі Іві обиратиме, з ким їй залишитися. 

Але тепер плани самого Сайму змінилися.

Він безшумно перетнув темну спальню і вийшов у коридор, побоюючись – якщо залишиться стояти за дверима, то видасть себе завчасно, а Мар’яту треба  застати зненацька. 

Він добре запам'ятав розташування дверей, тому йому було  не важко непомітно покинути будинок.

Повертатися до готелю не хотілося.

Сайм стрімко йшов вулицею, намагаючись остудити, розпалену несподіваною зустріччю, кров. 

Що він зробить з тією, яка спричинила його душевну смерть і ледь  не завдала   загибель фізичну?

Треба неодмінно заволодіти Мар’ятою, тоді  Іві   стане непотрібною…

Отже, рішення прийняте… Він викраде Мар’яту, змусить її підкоритися і сьогодні ж покине Сетао. 

Потрібно якнайшвидше потрапити в Етеляну і вже звідти, відчуваючи свою перевагу, вести переговори з Ізенаром. План був сумбурний і ризикований, але іншого виходу Сайм не бачив.

Він міцно стиснув зуби і тихо застогнав, страждаючи від власної безпорадності.