24.2

Цієї ночі Іві примарився  Сайм. Наче він з'явився на порозі її спальні, увійшов і, безшумно ступаючи по підлозі, наблизився до ліжка.

Вона прокинулася приголомшена, злякана, в холодному поті. 

Що з нею відбувається? Хіба можна ось так раптово і нестримно піддатися спокусі пристрасті? А раптом це якісь невідомі любовні чари?

Іві встала з ліжка і стривожено заходила по кімнаті, окропленій  рідким ранковим світлом.

Та як любовні чари зуміли проникнути в її серце? Вона нічого не пила і не їла з чужих рук, навіть на ярмарку, де завжди продається стільки смачних солодощів і  так важко втриматися від спокуси спробувати щось.

Та й навіщо комусь накладати на неї любовні чари? В цьому немає сенсу!

Іві підійшла до вікна, відчинила його, злегка зіщулилася від прохолодного вітру, повіявшого у спальню і згадала, що наступна ніч – чарівна.

Минуле сонцестояння вона провела разом із Теумаром… Невже цього разу він залишить її на самоті? Саме тепер, коли їй так потрібні його любов і  захист.

Іві глибоко зітхнула і, зімкнувши вії, з благанням звернулася до бога Вогню, просячи його донести до Теумара її біль, її страх, її тривогу.

Сьогодні Нія не збиралася торгувати травами на ярмарку і тому Іві мала вільний день. Мати займеться збором трав для замовленого зілля і чекатиме на неї тільки ввечері.

Отже, можна піти на ярмарок як гостя і від душі розважатися. Теумар не терпів публічних заходів та усіляких веселощів. Він надавав перевагу верховим прогулянкам лісом або домашньому спокою, і така особливість його характеру обурювала Іві – любительку веселих свят, пісень і танців.

У двері постукала служниця,  почула, що пані вже прокинулася.

Іві прийняла теплу ванну, змиваючи залишки нічної мани і попередила служницю, що крім вечері, нічого готувати не треба.

– А якщо раптом приїде Теумар? – задумливо промовила Іві.

– Я скажу йому, що ви на ярмарку, – вклонилася та.

Іві одягалася дуже ретельно, потім веліла служниці до блиску розчесати своє чудове волосся і прикрасила його діадемою, золотисті камені якої дивно поєднувалися з її світло-карими очима.

Ранок видався прохолодним. Накинувши легкий плащ із капюшоном, Іві вийшла з дому і попрямувала у бік міської площі.

Сайм, що вартував із самого світанку на іншій стороні вулиці, пішов за нею, тримаючись на безпечній відстані. 

На ярмарку, серед штовханини та натовпу, набагато зручніше підлаштувати випадкову зустріч, не викликаючи зайвих питань та підозр.

Він слідував за Іві вздовж торгових рядів, вдаючи, що з цікавістю розглядає товари.

Ранок тільки починався, проливаючи на темні кам'яні стіни будинків помаранчеву заграву перших сонячних променів, а ярмаркова площа вже гуділа різноголосо і невиразно, захоплюючі всякого,  потрапившого  на її територію –  у строкатий вир звуків, запахів, почуттів…

Вчорашній торговець кіньми розташувався на тому ж самому місці. Золотогрива кобилка ще не гарцювала, але вже гнула довгу витончену шию і струшувала шовковою гривою, і перебирала тонкими, сильними ногами, викликаючи захоплені погляди зібравшихся навколо неї зівак.

Іві зупинилася і, трохи нахиливши голову до плеча, з майже дитячим задоволенням почала спостерігати за витонченими рухами тонконогої танцюристки. 

Вона давно подумувала придбати собі коня, а ця сподобалася їй ще напередодні. Але Іві побоювалася, що продавець заламає надто високу ціну за свій рідкісний скарб.

– Скільки? – неголосно запитала Іві і трохи відкинула каптур зі свого смоляного волосся.

Сайм придивився до її м'якого профілю з трохи кирпатим носиком і округлими щоками, потім обійшов торгові ряди і відкрито, ніби не помічаючи Іві, наблизився до торговця з іншого боку.

 – Це дуже дорого… – почув він засмучений голос дівчини.

Невже вона, маючи такий розкішний будинок, не може дозволити собі верхового коня для прогулянок? Але це був  той самий привід, якого  Сайм  і шукав.

– А хіба ця витончена шия і тонкі, але витривалі ноги не варті купи золота? – з неабияким видом запитав продавець, не бажаючи поступатися.

Сайм підійшов і, захоплено свиснувши, поклав сильну долоню на шовковисту холку.

– Ціна? – недбало звернувся він до торговця, очі якого жадібно блиснули, побачивши такого важливого покупця.

– Достатньо буде цього кільця, – облизнувся торговець, вказуючи на дороге кільце, що сяяло на лівій руці Сайма.

– Думаю, що ціна завищена, але я купую, – посміхнувся Сайм, зняв кільце з вказівного пальця і ​​кинув його торговцю.

– Куди доставити конячку? – улесливо запитав той, бажаючи за послугу здобути ще трохи золота.

– У стайню готелю ”Чарівний притулок”, – відповів Сайм і, відчувши спрямований на нього погляд Іві, повернув очі у її бік та посміхнувся, як знайомій.

– Втекла конячка! – реготів один із зівак, звертаючись до Іві, –  не пощастило тобі, дівчинко!

Іві відразу відвернулась і, глибше натянув на голову капюшон, повільно пішла геть.