Розділ 24.1

Назад до готелю Сайм і Лемі поверталися вже в сутінках. Проминувши  бідні передмістя і досягнувши людних вулиць, вони спішились і повели коней у поводах. 

Ішли квапливо і мовчки, побоюючись чужих, цікавих вух.

Високо над темними дахами будинків продовжувала горіти малинова смуга заходу, наповнюючи і без того неспокійне серце Сайма ще більш непереборною тривогою. Шум і тіснота вузьких кам'яних вулиць дратували його, і він полегшено видихнув, коли опинився нарешті у дворі готелю.

Але невеликий обідній зал був повністю забитий гостями, які прибули на свято середини літа.

Сайм та Лемі замовили вечерю до кімнат. На додачу до вечері попросили пляшку міцного вина, розуміючи, що на них чекає безсонна ніч.

Опинившись за зачиненими дверима і перевіривши, чи щільно зачинене вікно, Лемі розповів Сайму про те, як Іві всіма правдами і неправдами намагалася витягнути з  нього хоча б якісь відомості.

– Ти не на жарт її зацікавив! – посміхнувся Лемі, – але я вдав, що не розумію цього інтересу. Сказав, що ми подорожуємо, представив тебе як названого брата.

–  Добре. Мені потрібно зблизитися з цією Іві якнайшвидше.

– Може, підкупити когось і вчинити фальшивий напад? Наприклад, завтра, коли вона вийде з дому... Вона сказала мені, що збирається спершу  на ярмарок, потім до матері. Хто здивується, якщо в жебрацькому передмістті на дівчину нападуть волоцюги?

– Ні, таке мені не до вподоби, – Сайм несхвально похитав головою, – треба вигадати  більш витончений  спосіб… Ти запам'ятав будинок?

– Його не переплутаєш ні з яким іншим! Теумар щедро утримує свою коханку! – зневажливо пирхнув Лемі.

– Ми прогуляємося туди перед світанком.

–  То як ти збираєшся вчинити?

–  Ще не знаю. Але наражати дівчину на небезпеку, навіть уявну, не хочу.

– Так, це не зовсім справедливо, – зітхнув Лемі, –  але варто мені подумати про Айну, як всякі грані шляхетності  миттєво  стираються.

Він залпом випив налите у чашу вино. Сайм лише трохи пригубив.

– Напевно Аула перед нашим від'їздом дала тобі якісь мудрі поради, –  сказав Лемі.

– Не зовсім так. Вона казала, я маю діяти за обставинами і не нехтувати нічим,  якщо навіть доведеться виставити Іві жахливі умови. Адже мара пристрасті  так чи інакше розчиниться. Вона зрозуміє, що накоїла і злякається.

– Це якщо вона любить Теумара, а якщо ні? Адже ми не знаємо, які стосунки їх пов'язують… Ти не вважаєш її красивою? – звернувся Лемі до Сайма з несподіваним питанням.

– Не знаю. Зараз Іві для мене  – лише засіб досягнення мети. Я не хочу думати про неї, як про жінку, інакше доведеться боротися з власними принципами,   –  відповів Сайм, розрізаючи ніжом ніжне, в хрусткій золотистій скоринці, м'ясо.

– Але треба пам'ятати, що такий спосіб може й не призвести до заповітного результату! –  стурбовано промовив Лемі.

–  Думав і про це! Але іншого виходу ми поки що не маємо!

Вони замовкли, поринувши кожен у власні думки. Нарешті Сайм сказав:

– Завтрашньої ночі я маю намір потрапити до її будинку. Тому у нас лише один день на те, що винайти засіб впливу.

– Вважаєш, цього часу достатньо?

– Хочу швидше розправитися з тим, що обтяжує моє серце! Вранці ти покажеш мені її будинок і повернешся до готелю. А я простежу за нею і вже тоді вигадаю, як змусити її  підкоритися мені.

Крізь зачинені вікна до кімнати проникали звуки свята: веселі голоси, музика, сміх. Хазяїн попереджав, що у дні святкового ярмарку місто не спить, і в ньому стає дуже галасливо. 

Але це Сайму було на руку. У величезному натовпі  набагато  легше  розчинитися,  розсіяти  увагу.