23.2

Нія терпляче чекала на відповідь. Вона хотіла отримати кров цього прекрасного і, безсумнівно, почесного юнака, щоб спробувати вивідати його приховані мотиви. А в тому, що вони є, травниця  навіть не сумнівалася.

Чим довше вона дивилася на нього, тим більше розуміла, що ніякі чари йому не потрібні.

Сайм здогадався про підозри Нії, але йому було байдуже, наскільки мудра ця жінка, наскільки здатна передбачати майбутнє. Навіть якщо вона й розгадає його справжні наміри, то вже нічого не зможе вдіяти, бо задумане відбудеться, і буде Іві належати йому і душею і тілом. Він знову викликав у пам'яті образ своєї майбутньої жертви, але його несподівано затьмарив інший – такий бажаний і такий недоступний.

Сайм з жалем відмахнувся від прекрасної примари з Сухого русла і, знову зосередившись на Іві, створив дзеркальне заклинання, щоб негайно явити у свідомість дівчини його власний образ.

– Отже, кров… – повторив Сайм і подивився на Нію, яка не відчула магію, бо була надто слабка для цього, – Добре. Якщо без крові ніяк, то я згоден.

– Завтра зберу трави, яких бракує, – кивнула Нія.

– Хіба вони не готові?

– Ні. Деякі інгредієнти мають бути свіжими. Сухі – не годяться.

Зілля отримаєш наступного дня після сонцестояння. Приходь опівдні.

– Тільки я маю умову, – сказав Сайм, – хочу бачити, як готується зілля.

– Але це таємниця ... – заперечила Нія і не встигла домовити,  бо на поріг, з порожнім кошиком в руках, вступила Іві.

– Що трапилося, доню? – стурбовано запитала Нія.

– Не знаю… раптом голова запаморочилася… тому я вирішила повернутися… – розгублено відповіла дівчина, то червоніючи, то блідіючи. Груди її здіймалися від важкого дихання.

Іві збрехала. Повернулася вона з іншої причини. Бажання побачити Сайма виявилося таким сильним, що в неї не було ніякої можливості йому опиратися.

Не на жарт перелякавшись, Іві відразу почала думати про Теумар, але це їй мало допомогло. Свідомість затьмарилася, а ноги самі потягли її назад до будинку матері.

Вона поставивши кошик на підлогу і встала біля вікна,  і не знала, куди подіти очі від збентеження.

– Чи не краще тобі відпочити у спальні? – сказала Нія.

– Ні, краще, мабуть, піти додому… – тихо відповіла одурманена дівчина, все ще опираючись раптовій пристрасті та бажаючи врятуватися від неї втечею.

Сайм розумів – не можна квапити події. Зараз Іві не повинна здогадатися, наскільки вона його цікавить. Муки каяття та невпевненість у собі не погасять її бажань, навпаки – розжарять чуттєвість до нестями.

Підлість, що він задумав зробити по відношенню до дівчини, яка не зробила йому нічого поганого, обтяжувала молодого вождя, але варто було йому уявити Айну, що нудиться в огидних лапах Ізенара, як ненависть піднімалася в його душі з новою силою. Айна теж ні в чому не винна, а змушена страждати.

–  Думаю, тобі краще не йти одній у такому стані! –  раптом промовив Лемі, звертаючись до Іві, –  Мені все одно тут робити нічого, тому я проведу тебе, куди потрібно.

– Можливо… не знаю ... – розгублено пробурмотіла дівчина, потім миттєво зрозуміла, що ця прогулянка, мабуть, допоможе їй  краще розібратися у своїх почуттях. Дорога займе якийсь час. Раптом вдасться розговорити свого провідника, і він щось розповість про себе і свого друга.

– Моя дочка заручена і збирається заміж! – Відповіла Нія, проникливо дивлячись в обличчя Лемі.

– Не хвилюйся! – безтурботно посміхнувся той. – Зі мною вона буде в повній безпеці! Обіцяю!

–  Я згодна, –  відповіла Іві.

– Хай береже тебе бог Вогню, доню! – промовила  тоді Нія. – Ідіть вже!

Все складалося якнайкраще. Тепер вони знатимуть, де дівчина мешкає. Сайм не хотів витрачати фантазію на щось хитромудре, він хотів завершити свій план швидко і з найменшими втратами для власної  душі.

Але одна думка  всеж-таки турбувала його. Чи так закоханий Теумар, щоб заради Іві знехтувати волею свого батька? А якщо він все ж таки зречеться коханки заради бажань Ізенара? Тоді все виявиться марним, безглуздим, і до мук совісті додадуться ще й муки розпачу.

Його роздуми перервала Нія.

– Зазвичай, я не дозволяю замовнику бути присутнім на процесі приготування зілля. Я не звикла розкривати свої секрети, – сказала вона. 

– Мені зрозуміло твоє занепокоєння, – Сайм, не здригнувшись жодним м'язом на обличчі, відразу повернувся в розмову, – Але мною володіє звичайна цікавість, а не бажання вивідати чиїсь таємниці.

– Для будь-якої травниці безпечніше варити зілля на самоті. Тоді ніяка чужа енергія не відволікатиме, – відповіла Нія.

– Нехай так. А гарантії? – запитав Сайм.

– Кожен, хто отримував це зілля, залишався задоволений. Але багато залежить від особливостей того, кому воно призначене.

–  Що це означає?

– Хіба я не попереджала тебе, що на того, хто володіє магією, це зілля не подіє?  

– Ні, вона звичайна дівчина… проста, але неприступна…