Розділ 22.1

Теумар не хотів змінювати свої початкові плани. Він турбувався, що Іві, не отримуючи від нього звісток довгий час, зробить якусь дурню.

Теумар ніколи не схвалював запальний, стрімко мінливий настрій своєї коханки, але зараз він з ніжністю згадував її шалені пориви.

В одну коротку мить туга його по Іві стала настільки нестерпною, що він намірився і зовсім відкласти поїздку на край Сухого русла, а замість цього помчати в Сетао, щоб припасти до її солодких, примхливих губ. 

І лише великим зусиллям волі Теумар стримав полум'яне бажання свого, сп'янілого  від чар серця.

Йому залишилося лише продумати деталі. Як новий вождь Лянсіди беззастережно довіряв слугам і охоронцям, але та обставина, що доведеться надовго залишити володіння без уважного господарського погляду, все ж таки турбувала його.

Вихід підказала Мар'ята. Мудра Укка могла б затриматись у місті довше, ніж планувала.

Звичайно, не так вже  й просто було умовити вперту чаклунку залишитися поряд з Ізенаром, поки Мар'ята не повернеться з Сетао разом з Іві. 

Лише спільними зусиллями переконали вони Укку доглянути  за порядком під час їх відсутності.

Брат і сестра говорили до самого ранку. Мар'ята не захотіла чекати вечора і, незважаючи на безсонну, сповнену невеселих думок ніч, пустилася в дорогу відразу після світанку. 

Вона розраховувала впоратися за тиждень.

– Шлях легкий і приємний у добрій компанії! – сказала Мар'ята, – Думаю, Іві теж захоче якнайшвидше опинитися в Лянсіді і не  буде затримувати  від'їзд з Сетао.

– Скажи, нехай не турбується про будинок. Коли повернуся, то сам вирушу туди і вирішу всі справи, – сказав Теумар і, схрестивши руки на грудях, повільно заходив по кімнаті від стіни до стіни,  мучаючись незрозумілими, тривожними передчуттями.

– Мені не хочеться думати про те, які труднощі зустрінуть тебе на шляху, –  Мар'ята вгадала думки брата і сумно похитала головою.

– Нам! – поправив її Теумар. – Айна теж наражає  себе на  небезпеку, а без її допомоги  нічого не вийде, і батько помре.

– Шкода, що вона належить до ворожого роду. Ми могли б стати подругами… Мені подобається її рішучість і відвага, – відповіла Мар'ята, думаючи при цьому про інше, і схвильованно стискаючи спітнілі долоні.

Теумар зупинився біля розчиненого вікна, з якого до кімнати долітала легка, волога прохолода.

– Дощ! Гарний знак для щасливого шляху!  – зауважив він, розглядаючи розлитий за вікном  світанок: похмурий і туманний.

По двору неспокійно снували слуги, попереджені про від’їзд господарів і засмучені дивною хворобою, яка несподівано вразила Ізенара. 

Про неї крадькома шепотіли в кухні і в закутках будинку, роблячи всілякі припущення, але достеменно ніхто нічого не знав.

Ворота стайні були відчинені навстіж, звідти долинало неспокійне іржання і брязкіт срібної упряжі.

Попереджений Ройкус готував коней. 

Мар'ята відмовилася обтяжувати себе великим загоном і вирішила, що візьме із собою лише двох охоронців, але самих сильних та вмілих.

Айна прокинулася, розбуджена шумом із двору. Вона зіскочила з ліжка, підійшла до вікна і подивилася.

Мар'ята, закутана в дорожній плащ, з накинутим на волосся каптуром, саме виїжджала з воріт будинку в супроводі трьох озброєних воїнів.

По уривкам почутих розмов, Айна здогадалася, що Мар'ята вирушила до Сетао, щоб забрати звідти  наречену Теумара.

Це трохи заспокоювало дівочу душу. 

Якщо у Теумара є кохана, то він не  стане ризикувати  своїм майбутнім і   не захоче робити дурних чи безрозсудних вчинків. Айна знову і знову згадувала їхню вчорашню розмову. Тепер вона вже не сумнівалася, що стане вільною. Але бажання помститися і Теумару і його батькові, дівчина позбутися не могла. 

Тож, якщо під час поїздки з Теумаром щось трапиться,   Ізенар помре.

Айна в хвилюванні переплела пальці рук. Вона дала слово і змушена його тримати. Але хто знає, що чекає їх у дорозі! 

Думка про помсту викликала на губах солодку усмішку. Смерть дорогих серцю чоловіків зламає Мар’яту, а разом із нею і Лянсіду. Тоді місту нічого не залишиться, крім підкоритися владі Етеляни, і давня війна на цьому завершиться. 

Так! Саме так  і треба діяти! Вона помститься за всіх убитих та дасть спокійне життя майбутнім поколінням.

Айна, захоплена своїми планами та надіями, здригнулася, коли пролунав гучний стукіт у двері.

– Заходь! – дозволила вона, внутрішньо напружуючись. 

Не видати б ворогові свого захоплення!

Теумар переступив поріг,  почуваючись незручно  у своїй власній спальні. 

Йому несподівано здалося, що Айна завжди жила тут. Він розсіяно провів рукою по лобі, ніби намагаючись відігнати ману.

– Я трохи змінив час від'їзду. Ми вирушимо не сьогодні ввечері, а завтра. Ти готова?

– Готова чи ні – яка різниця? Хіба я маю право на вибір? – не стрималася Айна, намагаючись не дивитися на чоловіка, що стояв перед нею, як на приречену жертву.