Було б дивно, якби наважилася на таке, не хильнувши

КІРА

Світлана розкрила ноут. Я знала, що рано чи пізно доведеться їй розказати все. Але наскільки все? Це ж просто розслідування для людей, які прослухають подкаст якогось тру крайм і забудуть. 

Їм же не важливо чому, а важливо як?

От Сидоренку теж не важливо ні чому, ні навіть як. А важливо, чи була у злодія можливість вчинити злочин. Він мені казав – взнай, у кого була можливість, а всі ті алібі й психологію залиш психологам. 

Ха. Він сам же нічого не знайшов би, якби не Мальборо. Без нього все би закінчилося жахливо. Хоч  я, через яку все сталося, не померла б перед зачиненими дверима. Проспалася б, вийшла на дах і помахала б руками, щоби привернути увагу. Рано чи пізно мене б помітили. І що такого. що мені було б дуже соромно і страшно? Мала головою думати, а не кидатися в пащу крокодила.

От тільки Диму би те, що мене  б потім помітили й зняли з даху, не допомогло. Жанна тоді просто зачинила б його у квартирі й втекла. А там стіни товстезні, двері подвійні й оббиті повстю. Та він би й не прокинувся після тих таблеток. А б не встигла до малого. Бо поки хтось би здогадався, що то я не танцюю і не засмагаю на даху, він міг би просто задихнутись уві сні. Чи серце стало б. Бо то сильні таблетки. І не для дітей.

Тоді Світлана через мене втратила б сина.

Про це повідомили б в новинах. П’яна нянька не вгледіла за вихованцем – все по класиці. 

А ще так соромно, що я бігла рятувати власну вбивцю і вбивцю Дима й сподівалася, що вона заплатить за порятунок.

І ще соромно, що мене бачила сусідка в такому вигляді.

Світлана не дивилася на мене. Вона посміхалася, бо три білочки гралися з Димом, і він в цю мить був абсолютно щасливий, як можуть бути щасливі тільки діти.

Я видихнула і вирішила, що Світлана нічого не втратить, якщо я не скажу, як Мальборо мене цілував в машині. І як потім, коли весь жах скінчився.

Просто кивнула їй, що можна уже записувати.

– Я зображувала для рієлторки дівчину Мальборо. Таку багату оторву з вибіленим волоссям у пляжних шмотках. А він – понаїхала, який хоче купити недорогу квартиру у будь-якому стані. Щоб зробити там ремонт, переїхати сюди зі свого Крижополя  і вважатись киянином. Серед квартир, які нам показала рієлторка, виявилася і та, в якій ще тиждень тому жив Мальборо з Жанною. А Жанни там не було.

Світлана кивнула, не підіймаючи погляду від клавіатури. Чомусь здалося, що не хоче мене бентежити.

Я знітилася ще більше. Тому що вони з Мальборо тепер все одно не разом. Хоч він офіційно розлучений з Жабою. Вони помирилися, але вона його вставила з квартири. І навіть на поріг не пускає, хоч відпускає малого з ним на вихідні до батьків на дачу. І дозволяє Диму бачитись з батьком на вулиці. 

Мене весь час мучило, що вона може подумати, ніби я дала привід. Але ж я не давала ніякого, я навіть втекла у гуртожиток, коли вона прокинулася,щоб їм не заважати. Тільки він все одно...

Зараз треба було продовжувати. І викласти все чесно. Тож я додала, як в клініці Дим вирішив, що вся сім’я тепер в зборі. А Світлана про мене не пам’ятала. Значить мені тепер потрібно шукати іншу роботу. І десь жити. 

Я тоді одразу подумала, що Жанна дасть мені трохи грошей, коли скажу, що її тітка і квартиру племінниці продасть, а саму Жанну напоїть метилом. 

А якщо я спершу скажу про це слідчому, то Жанна мені грошей за попередження не дасть. Ми з нею дуже незлюбили одна одну. Тільки у нас є дещо спільне. Ми завжди пам’ятаємо, що треба мати в запасі гроші. Тому рахуємо кожну копійку. То дитинство так відлунює. Вона ж сирота, тітка тримала її на хлібі й воді. Тому Жаба така ідеально худа модель. Але тому ж хоче все захапати з того, чого довго не могла собі дозволити. І не вибирає методів. Бо тітка ніколи не вибирала. 

А ще я постійно знала, що забула про неї щось дуже важливе. Але не могла згадати. 

Словом, виходу не було. Гроші потрібні, але Світлана мене не впізнала, а хвилювати її лікар заборонив. Значить вона мені й за догляд за малим не заплатить, і не дозволить там жити. Ще й з колишнім у них знов сім’я. Значить мені не можна залишатись тут. 

Тому я спершу пішла до слідчого, нагадала, що він обіцяв роботу. Він  сказав, що спочатку поселить мене в гуртожиток, а завтра я можу виходити й прибирати у відділку. 

Гуртожиток гарний. І уже можна було б не йти до Жанни. Але ж та тітка могла її вбити, як тільки продасть квартиру. В будь-яку хвилину – щоб не віддавати гроші. І шукати Жабу ніхто не буде. Ну поїхала кудись за кордон. Для моделі це рутина. 

Жаба противна, але ж за те, що хтось противний, не вбивають. Якщо не попереджу, буду спільницею вбивці.

Тому подзвонила Жанні й розказала все. А вона сказала, що погано чує, але розуміє, що я кажу щось дуже важливе. І хоче подробиць, щоб ми могли тітку зловити й віддати поліції. 

Я поїхала на метро, потім ще пішки довго, бо не одразу знайшла потрібний номер. Ліфт не працював, спека нереальна. Я зайшла і попросила пити. 

– От візьми мій сік. Березовий. Я собі ще наллю. – сказала Жанна. І дістала з холодильника склянку і відкритий пакет соку. Налила й собі й випила. 

Я свою склянку вихилила одним духом. Воно було крижане і з льодом.  Таке полегшення. І незручно було казати, що сік прогірклий. А потім відчула запах і все  зрозуміла.

– Це горілка?

– Звісно. Ти ж п’яниця. Було б дивно, якби наважилася на таке, не хильнувши. – Жанна аж зігнулася від сміху.

Тепер ясно, що ця Жаба не збирається просто вбити людину, яка прибігла її рятувати від жахливої смерті. Там якась хитра комбінація. Але нащо це їй? Жанна з таких людей, як її тітка. Нічого не робить на емоціях. Що вона замислила? І як Кірі вдалося перемогти?