розділ 3

Пригода Мареку сподобалася. Він надто давно не робив чогось тому, що просто захотілося. Ось прямо зараз. Та й дівчина була гарна. Гарна і розгублена, але не перелякана. Тому їй захотілося допомогти.

Білявка. Тоненька така. Кирпата. Сіроока. Таких дівчат навкруги багато, але вона чомусь притягувала погляд.

Жаль, що ця пригода закінчилася. Розтанула, як тільки почало підніматися сонце. І не мало значення, що він все ще сидів біля озера переповненого магією. Ось-ось він встане і піде шукати новий контракт. Нове служіння. Служіння першому, кому воно знадобиться. І добре, якщо на шляху трапиться купець, котрому потрібен іще один охоронець. Бувало по всякому і деяких наймачів хотілося придушити і закопати під найближчим деревом. Тому й вставати не хотілося. І йти нікуди не хотілося. Хоча клята магія штовхала і тягнула. Натякала, що його вільний від зобов’язань день уже закінчився, один день на три місяці.

Дівчина сумно роздивлялася камінчик. Крапелька первісної магії в глибині кристалу, котрій надають занадто багато значення.

Сумно роздивлялася, а повинна була радіти.

— Щось ще трапилось? — спитав Марек.

Вона на нього подивилася.

— Дякую, — видихнула.

— Будь ласка.

— Я зрозуміла, що тепер мені будуть заважати повернутися додому, — сказала тихо. — Намагаюся придумати, як їх обійти, а не виходить.

Кого «їх», не сказала. Але яке це має значення?

Перший зустрічний, так?

— Тобі потрібна допомога?

Вона подивилася з сумнівом, але признала:

— Потрібна.

— Я можу допомогти, — сказав впевнено.

— Але? — здогадалася вона, що тепер з допомогою будуть якісь складності.

Цікаво, як? На вигляд наївна домашня дівчинка, котру ще й якийсь бовдур обманув. Марек навіть розумів навіщо. Якби в неї не було дурнуватого камінця з вогником, вибору в неї теж би не було. Бо мало хто захоче одружитися на дівчині без божественного захисту.

— Якщо домовимось і ти заплатиш аванс, я тобі допоможу.

— Ох, — сумно видихнула вона. — В мене навіть мідного грошика нема. Випробування. А за гроші надто легко допомогу отримати.

— Спочатку скажи, в чому потрібна допомога, а потім щось придумаємо, — запропонував Марек.

— Дійти додому. Захист. Мені потрібен захист. Насправді, мені він завжди потрібен. У сестер хоч родичі є. Навіть попри те, що батько їх дуже не любить, не враховувати тих родичів не можуть. В них є родичі. В них є родові кольори. У їх матерів були герби. А я біла міль, а не метелик, — випалила, не випускаючи з рук камінчик. — Я навіть прикрасити ті кляті білі сукні можу хіба що шкіряними ремінцями. Родових кольорів нема. Метелик з білими крилами. І лише на свята батько дає дозвіл… — вона махнула вільною рукою.

— Тобі потрібен захист, — нагадав Марек, тому що її повело кудись не туди, а час спливав і магія все старанніше штовхала його на пошуки нового контракту.

— Мені не завадив би тілоохоронець, — з сумнівом сказала дівчина. — Можливо вони мене не чіпали, бо спочатку я була надто мала, непомітна і ніхто не знав, наскільки я сильний маг. А потім та наволоч поруч крутилася, своє зілля всучити готувалася і вони були впевнені, що я не зможу отримати вогник. А тепер все змінилося. Зміниться, як тільки я повернуся.

— Добре, — сказав Марек і посміхнувся, навіть магія ослабила напір. — У тебе буде тілоохоронець, помічник, вчитель, якщо потрібно. Якщо ми домовимось і ти заплатиш аванс.

Дівчина з сумнівом на нього подивилася, мотнула головою, наче залишки сну проганяла.

— Та я б домовилася, — сказала досить рішуче, хоча як і більшість його наймачів всерйоз цю пропозицію не сприйняла. — Але в мене нема грошей на аванс.

— Можна не грошима.

— В мене нічого нема. Жодних прикрас, жодних особистих речей. Жодної зброї. Бо не можна було з собою брати. Віддати щось з одягу? — спитала додавши в голос крапельку отрути.

— Це б було занадто дивно, — признав Марек, на мить задумався і впіймав рішення за хвіст. — Беру поцілунком.

— А?

— Аванс, поцілунок і контракт на служіння твій. Допоки…

Він уважно подивився на неї.

— Допоки я не отримаю вінець, — сказала дівчина ні на мить не замислившись. Для неї це була просто розмова. Котра не мала ваги і значення. Перекидання словами. Розвага.

— Допоки не отримаєш вінець, — погодився Марек. Що б за вінець там не був, але контракт на цей раз випадає довгий. І завтра вже не доведеться шукати новий, або вибивати з якогось бовдура обіцяну оплату. — А коли його отримаєш?

— Отримаю?

— Поцілунок — аванс. А основна плата?

— Шматок землі, малий герб і будь яка спадкоємиця, яку захочеш, ту й отримаєш, — легко пообіцяла дівчина, бо їй просто стало весело.

— А якщо не захочу спадкоємицю? — з сумнівом спитав Марек.

— То не бери. З тобою ж розплачуються, так що можеш спокійно відмовитись.

— Хороші умови. Згоден. Я тебе охороняю, вчу і допомагаю отримати вінець. Ти мені аванс, землю, спадкоємицю, герб. Домовились?

— Домовились, — рішуче погодилася дівчина, не помічаючи, що вогник в її камінчику розгорається яскравіше, реагуючи на стару магію, котра гарантувала, що ні одна сторона не порушить цей договір без наслідків для себе.

— Домовились, — кивнув Марек, притягнув її до себе і поцілував. Аванс же.

Вона на мить завмерла, потім розслабилась і відповіла на поцілунок. Обережно і невпевнено. Наче її досі ні один чоловік не цілував.