Аукціон

Деякі гості притримують біля вух навушники. Законний розорився на синхронний переклад? Я вже мовчу про те, скільки коштуватиме клінінг після цього шабашу, а аніматорів нагнав сюди, мабуть, цілу роту!

Фігасі, гуляти так  гуляти - то не його стиль. Він трохи скупий, треба це визнати. Але тут видно не можна було інакше.

На щастя чи ні, але партнер законного теж тут. Що ж, іноді й мені везе.  Всі одночасно в одному місці.

Законний витріщається на мене й починає махати руками, але так, щоб гості не бачили. Нежданчик, ага. Для мене теж. Мене явно з кимось сплутали. А тепер невдобно вийшло.

До мого чоловіка хтось підбігає, все в тому ж лакейському костюмі.

Вони обоє виходять, Законний мало шиє не звертає, коли вдивляється у мене через плече, а за мене уже почався торг.

Діду, життя мене до такого не готувало. 

Все занадто швидко. Вони ж не встигнуть - динозавр і його побратими..

Які огидні пики кругом, божечки-божечки.

Не всі вони тут на вигляд старі імпотенти. Є й молоді яскравої зовнішності, один взагалі схожий на арабського принца з казок Шахерезади.

Діду,  в нього ж хтось по-справжньому закохається, а він дівчат купує для розваги.

Розваги в нього явно дуже жорстокі. Бо дівчата і так би не відмовились від такого красеня.

Страшно мені. Щось іде не так. Все, а не щось, не будемо себе дурити.

Мене зараз мав би допитувати законний. А Коханий - дзвонити до нього й пропонувати за мене оригінали його домовленостей з батею. І здавати батини плани з нападу на Законного.

 Я починаю потроху задихатися, бо ніс забивають непрохані сльози, а рот заклеєний.

Треба зараз же взяти себе в руки. Було б зовсім по-дурному задихнутися тут сльозами й шмарклями.

Будемо думати позитивно. Оце може бути той самий шейх, для якого шукали дівчину. Щоб відправити йому в Емірати. 

І що в цьому позитивного, га, я вас питаю?

Он той дідусь, схожий на патріарха пристойного сімейства може й імпотент. Вік уже надто поважний, та й на вигляд він не дуже здоровий, схоже, мало не на кисневій подушці живе. І ..

Ай, не треба себе обманювати. Макс натякав на таке, що добре ще  буде, коли не з’їдять,  а зі шкіри портмоне не зроблять на згадку про те, як гарно погуляли на ювілеї.

Де була моя дурна голова. Чому я не дочекалася Макса? То ж точно мій динозавр вискакував за мною на вулицю.

А тому й не діждалася. що він би мене сюди не пустив.

От і маю. що хотіла. Самостійність і оперативний простір. 

До речі де законний? Щось його довго немає. Може мамчин бос нарешті додзвонився, і мене зараз обміняють на пакет від баті Коханого?. Тільки б Законний відповів на дзвінок і не відключив звук на телефоні.

Бо тут - як в театрі, мабуть,  не можна заважати глядачам.

У залі тихо, як у філармонії на симфонічному концерті заїжджої зірки. Тільки чути голос розпорядника й видно таблички з ціною. 

А за межами зала - недостатньо приглушені звукоізоляцією п’яні крики, тупіт і загальні веселощі.  Ну хтось там  точно веселиться, не обов’язково всі учасники цього гидотного збіговиська.

І це в нашому домі, діду, яка ганьба!

От точно порадієш, що ви з матір'ю і татом до цього не дожили.Десять років тому як раз все і було. На ваших кістках гуляють, у вашому домі.

Стукіт молоточка по ляльковому столику. Треба буде потім віддати на полірування мій ляльковий столик. Он уже бачу сліди. 

Бидлота, тільки пусти в пристойний дім таких. 

Нові таблички, після кожного постукування, рук все менше. 

Хвилини  розтягуються. Розпорядник насолоджується процесом торгу, робить з нього шоу. Ну а що, присутні платять такі скажені гроші, шоу маст гоон.

Тепер рук всього п’ять… чотири…

Нулів все більше. А вони азартні, ці вар’яти.

Потім залишаються троє. 

Потім двоє - приємний дідусь хворобливої зовнішності, він же патріарх  пристойного сімейства, і східний казковий принц.

У вухах шумить. 

Гості, що уже не беруть участі в змаганні роздягають мене поглядами, от зараз ще слину пустять.

Тіло заніміло від скотчу і незручної пози. 

Розпорядник підіймає мене однією рукою і ставить на рівні ноги, щоб останні претенденти бачили товар лицем.

Їм повинно сподобатись моє товарне лице - наплакані очі й йоржик вибіленого волосся, розпухлі губи під скотчем.

Педофіли довбані. Ото я влипла.

Розпорядник  починає щось говорити, тут нарешті входить законний.

Посміхається своєю звичною зміїною либою, але перший, на кого глянув - батько Коханого, а зовсім не я. І зміїна посмішка стала трохи вдоволенішою.

Чек. - і це вдалося. Компромат у Законного або зараз буде в нього.

От тепер ще треба, щоб Бурий або  сам синок додзвонилися до батька. Хай як хоче. Хоч підключає мамусю. Але нехай уже спільник Законного нарешті дізнається, що його спалили.

Може вони почнуть вбивати  один одного прямо тут і зараз, і їм стане не до мене.

Але суворий батько мого ніжного Коханого сидить незворушно, або перемовляється з кимось з гостей. 

Що характерно, ні він, ні законний не грають на гроші й не роблять ставки. Та які ж ділові. Вони й не вар’яти, й не змішують бізнес із задоволенням.

Добре поставлена у них справа. Все краще - любим клієнтам. Навіть законну дружину.

Що ж. 

Тепер  законному треба буде якось забрати оригінал угоди й фото.

Він уважно ковзає по мені поглядом. Сподіваюся у нього хоча б виникла підозра - як у мене є коханець, то я можу бути бракованим товаром. І переможець випише йому рекламацію. Всі ж чули обіцянки-цяцянки.

Ну це тільки, якщо ві не допитав коханого.

Той дурень все розкаже будь-кому, хто натисне сильніше, ніж мамуся, що вмовляє сина доїсти манну кашу.

До речі  я що, перестала боятися?

Чи може то адреналін заглушає страх?

Ага! От і мій дорогий майбутній тесть дьорнувся. І удає, ніби йому терміново треба відлити. Або устрицями травонувся. Таке теж на ювілеях буває.