У нас в руках бімба. Ми з нею візьмемо за горло їх усіх.

- Ну що там? - азартно питає коханий, не повертаючи голови - задля конспірації. Він явно згадав золоте дитинство й ігри в шпигунів і поліціянтів.

- Здається це те, що нам треба. Або частина того. Повернися акуратно. Треба разом дивитися, партнере. Тепер нам треба все робити разом, поки не буде вироку суду й той вирок не приведуть до виконання.

- А потім? Як ми захопимо владу.

Дитсадок, штани на лямках. Це ж треба таке ляпати, де він цього наслухався? Що не начитався - знаю. Він ненавидить читати. І, здається, досі читає по складах. Причому по-дитячому ворушить при цьому язиком.

- Ми не захопимо. - відповідаю якомога душевніше - Нам її самі вручать. І от коли буде все на мазі, почнемо другий етап співробітництва. Угоди, гарантії, всі діла. А до того ми як близнюки. Однояйцеві. Все разом, все навпіл. Ніяких таємниць і приватності, так треба зараз.

- Знаєш…

- Знаю. Сама такого терпіти не можу. Та що робити. Зараз найменша недовіра між нами або дефіцит інфи - і ті старі динозаври вмить нас зжеруть, навіть не помітять.

- Тут ти права. - Коханий пересмикує плечима, мабуть, від неприємних спогадів.  

- Тож не барись, розлігся тут. - докоряю по-материнськи. -  Фотай і нумеруй все, одразу дублюй - мені на телефон висилай.  На оцей номер. То буде наш архів. Дубльований, так треба на всяк випадок. Бо з телефоном що завгодно може статися. Треба мати запасний варіант.

Коханий з вдячністю всотує корисні поради. Ти диви. Як треба, він не так вже й гальмує.

- Тільки дивись, щоб акуратно. Воно виглянцьоване. Відбитки будуть просто, як до підручника, на радість криміналістам твого батька. Не відмажешся потім.  Ти ж не хочеш потрапити до підручника з криміналістики?

Звісно він не хотів. Але може схоче хоч подивитися такий підручник. Щоб знав, як воно буває, коли дурне лізе у кримінальні справи. 

Ну довго було б розказувати, як я гортала аркуш за аркушем, фото за фото, а коханий автоматично клацав.

Ще побачила всього, чого б вік не бачила. В  дрібних подробицях. Не тільки себе й своїх.

Там була ще чорнява жінка в діловому костюмі. Я так розумію - перша жінка мого теперішнього законного.

Він біля неї ні разу не був сфотканий. Може в кадр не потрапив  у той момент, не знаю. Але на кожному фото стояв над моєю матір'ю й тримався за голову, рвав на собі комір або тримав маму за плечі.

Дід казав колись, що батьків не довезли до клініки живими. Дуже повільно швидка їхала туди й назад, хоч дороги були вільні. Такий час уже був, коли майже всі роз’їхалися, куди кому треба. То навмисно дід вибрав пізнішу годину, щоб нарешті наша сім’я без перешкод вибралася на природу і щоб у тягнучках не стояти.

А швидка все одно не встигла... 

Вони ще всі, мабуть, живі там, на фото. А батько так мамину руку й не відпустив. 

Там у цупкому  конверті ще були якісь звіти й гарантії, навіть банківські чеки. 

Пізніше роздивлюся. 

Ще й той диск треба продивитися й скопіювати. І спробуй знайди тепер у когось компа з дисководом. 

І той, що у мене схований, теж треба роздивитися.Ото сміху буде, як на ньому коханий в дитинстві на горщику й з пальцем у носі. А Валькірія помітила зникнення цінної сімейної інфи й нацькувала на мене свого чахлика.

Та ні. З такими фотографіями, що в конверті, диск з рідним дитям ні одна мати б не поклала разом. Навіть зовсім не забобонна.

І нічого вона не помітила. Вона зразу впевнилася, що то не той рік у мене в руках, і акуратно розставила альбоми на полиці по роках.

Вона потім, мабуть, мене знайде й теж захоче прикопати. Або ні. Бо вона не схожа на ту, хто мріє про сина - кримінального авторитета. А з таким батею у її золотого хлопчика  іншого шляху в житті не буде.

Нарешті ми з Коханим все відфотали та акуратно склали речові докази назад до того самого цупкого конверта й потім до старого пакета. Вклали все це в новий, з аптечним логотипом, і надійно заховали в рюкзак до коханого.

Мої руки практично не тремтіли. Долоні були сухі, під повіками теж сухо й гаряче. 

Тільки всередині все бриніло, як перетягнута гітарна струна. Торкни пальцем, вона миттю порветься й так дасть по пальцю - не факт, що він потім на руці залишиться.

Мамин син аж дрижав від азарту. 

О що значить серйозно налякати боягуза. Я це запам’ятаю, діду. Ніколи таких не лякатиму. Воно ж мстиве й відповість зовсім несиметрично, як дорветься до компромату.

Батько всього лише відсторонив його від бізнесу, в якому Коханий не розбирається й не хоче розібратись. А тепер він батю  посадить на повний строк. І то в нас ще немає смертної кари. А то б і її не пожалів для рідного батька його золотий первісток.

Але як виконавець Коханий непоганий, нічого не скажу. Дай йому чітку установку - він справиться.

Швидко намутив десь адресу хати з компом, на якому був дисковод. І ми подивилися.  Он воно як діла робилися десять рочків тому. Пізнавально, діду. Тобі б не сподобалося, рівень нижче плінтусу. Підставилися обоє по саме не балуйся.

Засміяв би ти їх. Але спершу б горлянки перегриз.

Що ж. Там було все, що треба. Видно молоді ще були обоє, недосвідчені  - і Законний,  і батько Коханого.

Все в мілких подробицях. І замовлення, й план виконання, й засоби. Й звіт - на камеру.

А головне - стало ясна, що диска два. Для взаємного контролю. Типо тільки спробуй здати, сам сяду, але й ти не втечеш.

От значить, що у мене сховано - піратська копія. Хтось перестрахувався, мабуть, батя Коханого. Або Валькірія зняла копію, щоб тримати свого милого на прив'язі. 

От сміху буде, якщо у законного теж є копія.  А де одна копія, там їх скільки завгодно, я пам’ятаю, діду. А твій молодший партнер забув. Або не знав.

Ну й чудово. Тепер у мене є план, а головне - його можна вже розбивати по пунктах і діяти

Так нащо відкладати?

- Чуєш, Коханий...

Він моментально повертає до мене голову, дивиться в очі.