Не хочу, а доведеться

Ні, цього я не можу допустити. 

Страшно навіть подумати, про таке. Ми ж так гарно домовились про все. І тепер я майже впевнена - Макс, схоже, правду казав. А я його збила з пантелику тим панічним дзвінком. І не можна більше гратися в дурні шпигунські ігри. Он що з цього виходить.

Зараз треба зосередитись і перетягти Коханого на свій бік. Подіяти на ситуацію якнайшвидше.

Це не легко, але й не  Біном Ньютона.

То ж моє звичне середовище. Це не Бурий і світ криміналу, про який тільки від діда чула. І не Макс з його кодовими словами й службовими приписами, якого нічим не проймеш.

Макс з його планами, обо'вязками й загадковим зізнанням, що запав на мене  - взагалі темний ліс.

Ага. І втому лісі темному бродить динозавр з очима, як волошки в житі, а навколо нього кружляють метелики з оксамитовими крильцями.

І я цього динозавра ненавмисне приручила, й дуже невчасно і ненавмисне виманила з темного лісу у пастку. І йому тепер від начальства ого як прилетить.

А такі, як коханий, мене все життя оточують. А я завжди виходжу з оточення. Тут я трохи щось вмію.

- Чуєш, коханий. Ти не здогадався чому я не боюся?

Ясно, що не здогадався,  бо я зараз боюся так, як  в житті не боялася. 

Ні, уже колись більше злякалася - Макса, коли він ожив і глянув на мене червоними вампірськими очима. І другий раз - коли тільки що усвідомила, що він про мене подумає, коли вдома мене не буде.

А це вже третій. Це всього-на-всього Коханий, він чимось закинувся й не дуже здає собі справи, що робить. Це не так страшно.

 Хоч добре, що лежу. Стояти на ватяних ногах не змогла б.

Що ж, білявки починають і виграють. Не можуть програти. Ні за що, тільки не цього разу.

- Так здогадався, чи ні?

- Ти на того шофера не надійся так, щоб дуже. Він відмовиться від свідчень.

- Не відмовиться. Й чоловік його знайде раніше, ніж твій укурок. Взагалі про безпеку не дбаєш. Тобі треба вчитися, як хочеш вижити в цьому бізнесі.

- З чого така впевненість? - ого, а він і справді цікавиться. Теля. Швидко він почав питання ставити.

- А сам подумай, звідки мене привезли.

- З общаги, звісно. Бурий адресу взнав.

- Не вгадав, Коханий. З-під дому мене привезли. З-під мого власного дому. У тебе на воротах камера є? Якщо немає - звертайся. У нас стара поважна фірма з охоронних та слідкувальних систем. Найсучасніші розробки. Дорого не візьму з тебе, по знайомству.

- О. 

- Ага. Там все на камери записано. І всі. Так що Бурому з кентами вигідніше тебе прикопати. Бо їх ще шукати треба, а тебе й так пів Києва знає.

- Упс.

- От тобі й упс. Треба нам вибиратися з того гівна, у яке ти нас втягнув. Бо прикопаєш ти мене, чи ні, це тобі уже нічим не допоможе.

Коханий завів якесь багатоповерхове матюччя. На третьому загині я втратила нить змісту. Де він взагалі такого набрався? Але талант. Ні разу не збився. І явно розуміє, що за чим казати.

Ох, моя голова. Як же болить. То мабуть наркоз відходить. Хоч би вікно відчинив. Я скоро тут задихнуся.

- Яка ж ти, мала, гидотна курва. Ти нащо мене за носа водила цілий рік? Що тепер буде, га? Я уже пообіцяв товар твоєму, гм, законному. Тобто батько пообіцяв, коли мені Бурий сказав, що знайшов об’єкт.

- Проколи підлеглих на голові тих, хто їх контролює. Ти вліз у процес і не перевірив нічого. І мало не поплатився за це. Уявляєш, що б тобі може бути за таке? Без морозива тебе залишать, ага.

- Сука ти. Тобі дозволяють в ляльки гратися. А з мене батя зробить відбивну. Так попасти на гроші, ще й викрасти жінку…

- Все, попустись. Просто ти не зі старого бізнесу,  не знаєш, як тут у нас навчають спадкоємців. Зараз видихни й скажи чесно - ти так любиш татка, так сильно дорожиш його думкою про себе?

Коханий покрутив пальцем біля скроні.  Він вишкірився, стиснув п’ястуки та засопів, як перегрітий чайник. 

О, зараз буде напад неконтрольованої чесності. Ідіот неляканий.

- Ненавиджу його. - так і є, придурок він, хіба можна таке говорити стороннім. 

- Та й ти свого бачу не обожнюєш. - коханий зрадів, що теж може в дедуктивний метод. - А то б не шлялася ночами. Та він тебе чогось не б’є. Маєш на нього щось, що він тебе  боїться?

- То внутрішня інформація, Коханий. І в діловому світі шлюби не мають на меті злиття сердець. То чисто ділова угода. 

- Так і знав. Носа задираєш, як завжди. Ваші старі гроші кращі за нові? У них більша купівельна спроможність?

Ого як сичить. Як допотопна праска, на яку плюнула селянка, щоб перевірити нагрів. Клієнт дозрів?

- Це теж внутрішня інформація. Але можу поділитися - в обмін на вашу внутрішню.

- Ага, щазз. Шпигувала за мною весь рік, тепер Костику понесеш у дзьобику? Тебе точно простіш прикопати. Ти як заноза в жопі. Одні трабли від тебе. На гроші попав, думав виграю й віддам. Не вийшло. Баті треба була дівка на бенкет. Думав притягну - він бабла відслинить. Все через тебе, курово.

- Ой, а ти все ж у татка попроси. Не відмовить єдиному синочку. Що для нього твій програш - копійки. Ви ж так гарно піднялися. Скоро в олігархи вийдете.

О, як його перекосило. 

- Знайшла дурня. Я ще жити хочу. І я не…

Ага, він не. Яка цікава новина.

- Не продовжуй. С - спадковість, правильно? Твій батя теж ходок по дівках. Ти у нього не єдиний. І знаєш про це віднедавна. І уже з тобою носитися ніхто не буде. Бо ти - батькове розчарування. А у новенького є шанс не розчарувати.

Мені знову прилітає по щоці з розвороту. І уже без анестезії. Та що ж він за придурок. У мене й так голова розколюється.

- Ще один ляпас, і я замовкаю, чекаю на законного з охороною, а ти роби, що хочеш. Хоч би й  домашнє порно. Законний подивиться з великим інтересом. І тато твій тобі точно тепер все віддасть - за заслуги у просуванні бізнесу.

- Сука, ненавиджу вас усіх, всі вумні, а я дурень - так?