За що охорона бере такі гроші

Незаконний бізнес законного, який дивний каламбур. І чому я так легко повірила в те, що законний причетний до торгівлі людьми? Я ж зовсім не довірлива від природи. Хоча сила переконання у Макса помножена на моїх метеликів. Але не від мого динозавра я вперше про це почула.

Ні, не від Макса. Від діда. То був ще один динозавр, що пам'ятав зародження всесвіту. Я люблю динозаврів. Але повірила не через те, що у одного очі, як волошки, а другий мене виростив. Просто, мабуть, готова була щось таке почути.

І звісно я знаю, що з нерозвинених країн або звідти, де війни й негаразди, люди тікають світ за очі в пошуках кращої долі. А криміналітет з цього користується, відбирає останні гроші за нібито безпечний перетин кордонів, а потім довірливих трудових мігрантів вбивають. 

Так було ще за часів мого дідуся, Він мені розповідав, як його приятель пропав безвісти в дев'яності, а потім знайшли вантажівку, повну таких самих невдах, які просто задихнулися від нестачі повітря. Вантажівку зіпхнули з дороги і все. Приятеля впізнали по якихось особливих прикметах, а з інших не всіх навіть шукали родичі.

Так що я не дівчинка-ромашка. Знаю, як воно в житті буває. І що це шалені гроші для тих, хто в цьому бізнесі з правильної сторони.

Але ж зараз кордон перетнути легально - не проблема. І дівчата, та й хлопці торгують собою свідомо й за власним вибором. Ну принаймні таке враження складається, якщо не занурюватись в тему. В багатьох країнах це просто робота й все декриміналізовано.

Але Макс казав не про роботу, а про рабство, тортури й примус.

Нащо б законному в таке лізти ні з того, ні з сього. Він явно спершу порахував, чи настільки вище прибуток, ніж від звичайного утримання борделів там, де це дозволено. Хоча там, мабуть, податки великі й трудівниці якось захищені. 

А те, про що розповів Макс, динозавр мій синьоокий, то чистий прибуток без податків і без відповідальності за долю проданої людини. І це справжня безвихідь для тих, хто потрапив у рабство. 

Максе мій Максику, ти ходиш по дуже тонкому льоду. Не знаю, як у вас по Європах. А у нас за те, що лізеш у справи таких відморозків, придушення - дуже гуманний спосіб прибрати з дороги. Бережи себе. Мені за тебе страшно. Мої метелики без тебе осиротіють.

І за себе теж страшно - якщо я через законного виявлюся пов'язаною з таким, якщо я живу на гроші від продажу людей...

Ти мені виходу не залишив. Я не мушу бути причетною до такого. І я вірю, що той, хто продає людей на муки, міг вбити мою сім'ю і через ревнощі, і через те, що батько десь там працював, де таких відловлюють і карають.

Незаконний бізнес у моєму домі. Дід би луснув зі злості. Він не для того нікуди не поїхав, хоч його кликали, а залишився тут і створив свою фірму, щоб усе перевелося на пси.

Я стою під гарнюнім двоповерховим будиночком з червоної цегли, такої модної в дев'яності. Мирна картина двоповерхові хатинки у величезному мегаполісі. Все під контролем, кругом газони,  охорона й тиша. Дід будував хатинку для нашої великої колись сім'ї. Мріяв про багато онуків.

А тепер тут нас двоє чужих одне одному людей. Навіть гостей останній рік не було. Що ніби натякає - законний ховається від людей.

І от саме сюди, в будиночок, де пройшло моє дитинство, несподівано перенесли святкування ювілею дідової фірми. Бо хтось доповів законному, що той мотель, де було намічено ювілейну оргію, під ковпаком.

Діду, твоя фірма по виробництву й вдосконаленню охоронних систем - то ширма. І тут скоро щось буде таке, від чого ти в гробу перевернешся, якщо ми з Максом не впораємося.

І звідки тут Бурий? Звідси до ринку, де він працює охоронцем, їхати годину. І живе він десь там поблизу.

А стоїть тут в компанії спортивно вдягнутих пациків, ніби просто йшов повз цей райончик, чистаканкретна погуляти вийшов. Начебто хоче намутити в перехожого запальничку, а може заодно й айфона, як знайде.

Просто збіг обставин, що ми тут перетнулися?

Але я в такі соупадєнія не вірю.  Просто так опинитися перед моїм домом серед ночі і як раз тоді, коли я доїхала, він не міг. Не міг, і все. Не його стиль - вештатись під небідними поселеннями  заради айфона або пари сотень зелені.

Він мітить куди вище, і не захоче сісти в тюрму заради такого дріб'язку.

Він - ділова людина. І якщо десь з'явився серед ночі, то у справі. І ця справа - не побажати мені доброї ночі.

Як він міг взнати, що я тут буду? 

Можна звісно припустити, що вони їхали за мною від самого парку. А може ще від гуртожитку. Але то буде вже забагато припущень. Я ж могла поїхати куди завгодно. До подруг якихось, наприклад. Або до коханого, не тим він був би пом'янутий проти ночі.

А от якщо вони знали, де я живу, або не мене шукють, а їх викликав законний, тоді все ще цікавіше.

Все це блискавкою пронеслося в голові, й адреналін знову збурив кров і гормони. Я вся похолоділа від передчуття чогось дуже пізнавального, але  небезпечного. 

Дивись, Максе, як я можу!

Як би вивідати безпалівно, що власне відбувається? 

Може Бурого розпитати якось обережно? Ми ж з ним віднедавна типу в непоганих відносинах. Тільки навряд розкаже щось секретне. Він серйозний пацик. Не здасть того, хто його найняв. Бо тоді кар'єра під загрозою. Всі в момент взнають, що не вміє  тримати язика за зубами. То питання репутації. Вона в діловому світі - все.

Ну і що робити - першою вітатись, як годиться дамі, чи потягти паузу, навіть не знаю. А до речі Бурий в курсі чи ні, що треба почекати, поки я придумаю, що зробити й сказати під камерами, що тут понатикані законним?

Але вирішувати мені не дали. Бурий і не думав тягнути паузу й робити  таємницю з нашого знайомства.

- О, які люди без охорони!  Ти ж без охорони, мала? Колись давай, дядя Бурий хоче знати правду. Він трохи хижо посміхався і дивився доброзичливо, але й вимогливо.

Голос якийсь занадто привітний. Переграє або обкурився знову - так я тоді подумала. І досі не знаю, як воно було насправді.