РОЗДІЛ 47

Планета Семвела

Сонце знову заливало площу світлом. Після вулканів цей світ виглядав так, ніби хтось намагався стерти його гумкою й передумав посеред руху: навколо тяглися поля застиглої лави, стирчали обвуглені балки та залишки стін, і лише площа дивом уціліла, перетворившись на крихітний острів серед кам’яного моря. Люди сиділи групами й говорили про одне й те саме – про їжу. Точніше, про те, що її більше не існує в потрібних кількостях.

Еліот підвівся.

– Я все думаю про той папірець. Якщо там правда і одна людина справді стане богом… то чому всі вважають це поганою новиною?

– Бо дев’ять із десяти помруть? – підказала Флегма.

– Бо бог всемогутній, – продовжив Еліот. – Якщо один із нас стане богом, він зможе повернути решту.

– Тобто ти пропонуєш обрати когось заздалегідь? – спитала Мо.

– Так. Без убивств. Без боротьби. Просто вибрати. Навіть якщо напис збрехав – ми все одно помремо.

– Узагалі-то це найраціональніший план із тих, що я чула за останні тижні, – сказала Клементина. – Давайте розглянемо варіанти. Якщо напис правдивий і ми почнемо воювати одне з одним, є висока ймовірність, що в процесі загинуть усі кандидати, свідки й половина глядачів. Люди зазвичай украй неефективні, коли намагаються масово вбивати одне одного.

– Дякую за підтримку, – пробурмотів Еліот.

– Не перебивай, я ще не закінчила. Якщо катастрофи продовжаться, ми можемо померти раніше, ніж залишиться хоч одна людина. Якщо катастрофи закінчилися, у нас усе одно майже немає їжі. В обох випадках час працює проти нас. Отже, найбезпечніший спосіб перевірити гіпотезу – мінімізувати втрати й обрати одного кандидата добровільно.

– Звучить моторошно, коли ти це так формулюєш, – зауважив Фріп.

– Наука рідко переймається комфортом слухачів, – відповіла Клементина. – Зате іноді допомагає їм не померти.

До вечора посеред площі з’явилася велика скляна банка для імен, і на світанку мали витягнути випадковий папірець. Люди швидко зрозуміли, що це той момент, коли варто говорити голосніше за інших.

– Голосуйте за мене! – кричав якийсь чоловік. – Коли стану богом, я кожному збудую дім!

– А я воскрешу всіх ваших родичів!

– А в мене всі лежатимуть на дивані й нічого не робитимуть!

До ночі банка була повна. Дехто все ще сперечався, хто підійшов би найкраще.

– Клементина розумна.

– Зате Мо хоча б адекватна.

– А отець Резіл був священником. І чим це закінчилося?

Хтось нервово розсміявся, і сміх швидко підхопили інші – спочатку обережно, а потім майже з полегшенням. Завтра хтось стане обраним.