28 Будиночок біля моря

На слабкому вогні

Неллі витерла обідок тарілки шматочком хліба і, ретельно прожувавши, проковтнула смачну промаслену скоринку. Вона встала, підійшла до мийки й насипала на губку трохи товченої пемзи з великої залізної банки з написом «Nescafe».

Кажуть, раніше, при прошарку капіталізму, ну тому, який був між розвиненим соціалізмом і нашим обмеженим комунізмом, – ці банки прибивали цвяхами до столів, і вони служили попільничками в прибережних кафешках. Може, так і було, зараз-то ніяких попільничок нема, недопалки кидають просто вниз, під стіл. Але, у будь-якому разі, давним-давно, коли ще була жива мама, вона зсередини вичистила банку до блиску, заклеїла дірку й стала насипати в цю зручну ємність пемзу для миття посуду.

Неллі перенесла вагу на здорову ногу – лівий гомілковостоп усе ще трохи поболював. Найскладніше – входити у воду вертикально з цими роликами на ногах. Потім – нормально, відстебнути їх унизу на дні басейну взагалі нескладно, вона вміла затримувати дихання й не настільки. Так, справді боляче. Сьогодні вона навіть пропустила ранкову пробіжку. Це була її власна звичка, те, чого вона навчилася сама, а не від дідуся. У них не було фотоапарата – і вона «фотографувала очима» схід сонця та розповідала потім, якого кольору було небо і як воно мінялося…

Ну, все!

Неллі поставила тарілку на полицю і почала терти сковорідку.

Треба ще потренувати в парі Тіму й Соню. Соня завжди при вході у воду трохи вигинається, щоб захистити свою двоногу подругу від удару, а Тіма іноді про це забуває. І конвертика безпечного з дельфінячих тіл, у який Неллі вдаряється об воду, тоді не виходить. 

Тіма просто молоденький, цікавий такий - до всіх радісно торкається своїм носиком з білою цяткою. Ну і, звичайно, його ще відволікають крики дітей, хоча стрибучість просто клас, живчик такий гутаперчевий! 

Навіть Ігаль згоден, що Тіма - просто дельфінячий геній. А Ігаль – цілий ізраїльський доктор цитології, дарма що такий молодий, 37 йому всього, Неллі дізнавалася. Але постійно хмуриться, коли вправляє їй кісточку, і тримає потім у руках її стопу хвилин п'ять, «щоб зігріти сухожилок», смішний.

Ні, він дуже хороший, дуже! Але весь час насуплений, похмурий, і ще – він такий правильний, навіть правильніший за неї, а куди вже далі, ха-ха!

Цікаво, чи випустили б її, якби вона вийшла за нього заміж? Від них ніхто не виїжджає, одружений, не одружений – усе байдуже. Це тобі не Північна Корея, звідти, кажуть, по 50 осіб на рік випускають, якщо для возз'єднання сімей, ну і, звісно, якщо родичі зберуть суму грошового внеску. Щоправда, кажуть, з ізраїльтянами можуть випустити – до них ставлення ніби якесь інше… бояться їх, чи що. Так що з Ігалем, може, цей варіант і спрацював би, якщо б вона захотіла.

Якщо б вона захотіла.

Ха, до речі, вона дізнавалася - "Ігаль" означає "він визволить". Але ж символізм який!

Та має ж бути кохання! Чи воно прийде? Так, чекай…

Або ось, тобі, подруго, варіант для перезрілих: Васим, хлопчик із найближчої сигарної фабрики, тарабарщик новий на тютюновий фабриці. Дідусь усім тамошним читачам книги позичав, Неллі носила їх по п'ятницях.

Цей молодий сімнадцятирічний хлопчина дивився на неї так, що його очі виблискували в напівтемряві цеху скручування (там не було освітлення - все одно в торседори брали майже сліпих дівчат, вони пальцями краще тютюновий лист відчували).

Адже теж варіант для щасливого життя - він закоханий у тебе по вуха, на вас двох його любові вистачить! Виходь за нього заміж, переїдь у Передгір'я - там взагалі майже немає підводної влади і живи-кохайся з ним як Робінзон Крузо по п'ятницях зі своїм диким дружком.

Що тут, пляма якась, заіржавіла, чи що? Як алюміній може іржавіти, подруго? Сковорідка нова, зі щільної стошарової фольгуні-чавуні.

До речі, подруго, Денис, між іншим – теж іноземець.

Маячня, нісенітниця! Який заміж – з іноземцями не розписують, кажуть – через те, що в них паспортів наших нема. Ось такий хитрий кандибобер, як казав дідусь. Отже, подруго, заміж ти вийдеш за якогось Петрова чи Сидорова, водолаза другої статті, і буде він тобі вправляти гомілку й надавати інші жіночі радості чітко відповідно до Статуту бойової та стройової водолазної підготовки, чи яка там у них камасутра. 

Дідько, диявол глибинний! Навіть не смажила на ній нічого, тільки на слабкому вогні тушила завжди з підливкою…

А Ігаль попливе від тебе, дурепи, у свої води обітовані, у Хайфський океанографічний інститут.

Його капсула, звісно, дуже класна річ, дай Боже, щоб вона ніколи не знадобилась. Подумати тільки: він каже, що в ній можна врятувати дельфіна, якому гвинтом теплохода перерізано майже половину тулуба. Лише незрозуміло, як він збирається її тут використати – її красунчиків із дельфінарію в море не випускають, а врятувати морського – як? ніякі кораблі, крім рибальських фелюг, у море не виходять.

Так, годі терти цю сковорідку!

Неслухняна тарілка

Беремо й думаємо про головне, а не фантазуємо та не розпускаємо бабські шмарклі. А головне у нас що? Те, що дідусь написав. Цілий світ перед тобою – і його треба врятувати. Для цього в тебе є ти, яку виховала та навчила найкраща людина у світі, є вся потрібна тобі інформація, є дідусів план і є цей Денис – прямо красунчик із майбутньої фази повного комунізму. Весь такий впевнений, здоровий і – усміхається. І в шапочці з козирком увесь час.

Теж мені принц на білому кораблі! У неї в дитинстві був песик, такий самий веселий самовпевнений шпіц-стрибунець, і кличка в нього була – Принц! Принц-то він принц, а пахне від нього, як у суботу від будь-якого узбережного хлопця – дешевим пивом і гнилими креветками, фу, – згадала першу їхню зустріч Неллі.

Вона похитала головою й стала поправляти тарілки, щоб вони стояли на сушарці рівно й однаково, а не врозбрід абияк. Ха, 300 років по три бажання на день, теж мені – гігант буйноквітучий багаторічний! Хоча… було б непогано мати такого в господарстві на постійній основі. Звісно, цей аполлон закордонний виріс у безпеці на пишних хлібах, ось йому все й добре – ходить і посміхається. А що? – життя прекрасне, аміго! Тут у нього від дівчат відбою не буде, такого красунчика всі захочуть до рук прибрати.Та й він, із посмішки видно, не розгубиться. А там, на заході в нього, особливо не погуляєш, дідусь розповідав – у них там рівноправ'я, і просто так морочити голову дівчатам не виходить.